Розділ VII КУЛЬТУРА ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКОГО РЕГІОНУ

Культурно-просвітницька діяльність Б. Франкліна була однією зі складових єдиного процесу зростання самосвідомості національної буржуазії (яка формувалася на цей час), процесу значних змін у сфері ідеології та культури, розвитку освіти, науки, літератури й мистецтва. Підтримка Б. Франкліном просвітницької ідеї про необмежені можливості й самобутність вільної особистості сприяла формуванню в культурному середовищі американських колоній ідеалу економічної людини, який відповідав ідеології молодої буржуазії. Панування традиційної "общинно-комунальної" етики змінюється докорінною ревізією концепції взаємовідносин окремого індивіда та суспільства, і, відповідно, проблем власності. Моральна автономія економічного життя кожної людини, власність якої є її невід'ємним правом та ознакою її авторитету, самостійність і опора на свої власні сили, вільна конкуренція пропонуються як стандарт способу життя.

Посилюються пошуки компромісу між належністю до загальної системи моральних вимог і орієнтацією на матеріальний та соціальний успіх. Засобом його досягнення пропонується працелюбність. Ця чеснота, поряд зі скромністю, справедливістю, рішучістю, бережливістю, на думку Франкліна, дасть змогу досягти того "розумного процвітання", в якому б знайшли компроміс громадянин і індивід, людина відчула б себе реально вільною й морально чистою. Пропонується принцип надії на самою себе, на свій здоровий глузд, відстоюється право на самостійний вибір цілей, форм і методів діяльності. Гроші, приватна власність, матеріальне благополуччя розглядаються як символ особистої гідності, наслідок індивідуальних зусиль, здатності до індивідуальної змагальності. В раціональній життєвій поведінці, культі "особистого успіху" в секуляризованому вигляді проявляється ідея професійного покликання пуританізму. Духовний клімат американських колоній, життєві суспільні настанови, американська культура праці значною мірою формувалися під впливом протестантської ідеологи". Проблема віри прив'язувалася до проблеми чесного виконання своїх професійних обов'язків. Бідність прирівнювалася до стану хвороби, тоді як приватна власність, гроші стали ознакою божественної обраності, благодаті, праведності. Освячуючи економічну діяльність, морально виправдовуючи багатство, протестантизм став формівним чинником процесу затвердження нового буржуазного типу особистості, поширення духу ділової творчості.

Успадковані від перших поселенців віра у велич здійснюваної справи, працелюбність, вміння цінувати час і свої зусилля, бережливість, винахідливість у "новому мисленні" американців набувають романтичної привабливості. їх намагаються наслідувати, спрямовуючи на досягнення особистого матеріального достатку й соціального стану. Не випадково американський фольклор і література колоніального народу піднесено оспівують працю, відтворюють образ людини-трудівника, який пізніше виросте в один з стереотипів національної американської свідомості. Усна народна творчість білих поселенців, негритянський фольклор наділяють легендарних героїв (Пола Бам'яна, Пікоса Білла, Джона Гемрі — лісорубів і бурильника) великою фізичною силою, енергією, господарською кмітливістю, наполегливістю. Вони беруть гору над технікою, зводять гори, вирубують каньйони, виривають річки, навіть жінки — героїні казок, переказів, пісень — найчастіше зображаються як мужні, сильні створіння. Всі ці риси властиві не лише міфологічним героям — людям, але і тваринам.

Вкорінення в повсякденному житті американців етичних чеснот, які проголошуються протестантизмом, культ праці і особистого успіху формують нове ставлення до світу — американський індивідуалізм, який був для тієї культурної

ситуації конкретно-історичною формою гуманістичної ідеології.

Буржуазне просвітництво, яке почало оволодівати розумом американців, поки що не панувало в цілому в інтелектуальних сферах. Так, система вищої освіти, колоніальна наука залишаються під наглядом церков різного напряму священнослужителі становили значну частину освіченої еліти суспільства. Засвоєння практичних знань поряд із богослов'ям культивувалося в коледжах, виникнення яких було пов'язане передусім з ініціативою та активною діяльністю релігійних деномінацій. Більш того, в ситуації кризи кальвінізму багато вищих навчальних закладів, принципи організації та навчання яких формувалися під впливом англійських університетів, стали оплотом ортодоксальних релігійних традицій.

Однак секуляризаційні процеси поступово проникали й у цю сферу (хоча слід зауважити, що на американському ґрунті вони вилилися в релігійно-оновлені реформаторські течії, антиклерикального ж руху не існувало). Потреби економічного й соціального прогресу стимулювали розвиток науково-технічних знань. Вони стали важливою складовою культури майбутньої американської нації. Відомий практицизм місцевого менталітету зумовив першочерговий розвиток прикладного знання, головним критерієм якого була корисність. У науці колоніального періоду, що розвивалася завдяки ентузіазмові окремих учених-аматорів, панував любительський підхід до наук, орієнтація на авторитет Англії й Ньютона.

Ця ситуація була найхарактернішою для культурного життя північних та центральних колоній (особливо для Нової Англії). Відмінності в соціально-економічному й суспільно-політичному устрої Півдня та Півночі Америки дуже позначилися й на основних напрямах розвитку цих регіонів. Варто звернути увагу на елітарність культури й мистецтва південних олігархічних колоній (насамперед Вірджинії як культурного центру Півдня), її орієнтації передусім на духовні цінності, "імпортовані" з Англії, та національно-демократичні культурні тенденції Півночі.

Переважно англійці за походженням, американські колоністи не могли не створювати щось нове, національне, самобутнє інакше, ніж як на фундаменті європейської культури. Але особливості життя поселенців, специфіка їхнього життєвого устрою в цілому визначили шляхи та засоби зміни старого й народження нового. В горнилі народження національної культури переплавлялися звичаї й традиції багатьох народів Європи та Америки. Так, на більшій частині колоніальної Америки англійська мова стає основною в спілкуванні. Строкатість національного складу іммігрантів, вплив мовної культури аборигенів визначили своєрідність колоніального мовлення, на ґрунті якого сформувалася єдина, відмінна від англійської, мова з великою кількістю неологізмів, сленгових елементів, специфічною вимовою.

Своєрідним поєднанням європейської, африканської та індіанської культур постає художня культура цього періоду. Якщо в XVII столітті панували релігійно-піеттічні настрої, домінували дидактичні поеми релігійного змісту й медитативна лірика, метафізична поезія, то XVIII століття стало найважливішою віхою в розвиткові американської літератури, істотно змінивши співвідношення її жанрів на користь світських творів, передусім публіцистики.

Газетно-журнальна література, взаємодіючи з різними жанрами усної народної творчості, формує специфічну мовну культуру, яка орієнтувалася на певну "карнавалізацію" свідомості, народний стиль. У надрах масової культури розпочався процес оновлення жанрової і стильової літературної системи. Проповідь і анекдот, лекція й усна історія, есе й небувальщина, запозичуючи один у одного певні елементи, утверджують новий пафос — пізнання життя й самовизначення.

В цей період був підготовлений ґрунт для виникнення національно-самобутньої художньої літератури,, розквіт якої припадає на епоху романтизму.

Специфічною була й ситуація у сфері образотворчого мистецтва. Прагматизм культурної свідомості американців зумовив виникнення й масову популярність портретного живопису. Він приваблював насамперед своєю позаестетичною функцією. Портрет як невід'ємна частина побуту американської сім'ї зберігав для нащадків інформацію про соціальний статус, моральні цінності, характер і зовнішність її членів.

Портретний живопис стає специфічним літописом часу, у якому віддзеркалився процес перетворення переселенця-колоніста в американця. У портреті своєрідно відобразилося характерне для американської художньої літератури поєднання в образно-художній будові твору соціального, типового і особистого, індивідуального. Непрофесійні народні художники — лінмери — започатковують традицію прозаїзму у відображенні дійсності. Звичайно, й тут виявився вплив пуританізму як структуростворюючого елементу художнього мислення американських колоністів. Через індивідуальні характеристики героїв портрет створював певний узагальнений образ гідної, вольової, цілісної та самодостатньої людини з ясним усвідомленням своєї особливої місії, покликання й значущості. Відсутність інтелектуальної складності, внутрішня, без зовнішніх прикрас, велич утілених образів ("намагайся бути простим і зрозумілим: вище красномовство — у простоті"1) були відмітною рисою мистецтва примітивістів, мистецтва, яке стало невід'ємною частиною американської національної культури. Пейзаж як самостійний жанр траплявся у XVIII столітті дуже рідко. Якщо художнє життя колоній запропонувало специфічно американський жанр портрета, то щодо музичної культури воно виявилося більш залежним від європейських традицій (так само, як і в архітектурі, де були поширені традиційно європейські типи споруд). Міське музичне життя розвивалося переважно зусиллями європейських музикантів і місцевих дилетантів. Поряд із хоровим мистецтвом розвивалися світські жанри пісень, балад, танців. Оперно-симфонічна культура, яка на той час була одним із найвищих досягнень європейських народів, на американському ґрунті не прищеплювалася. Однак XVII—XVIII століття відмічені суттєвим явищем в американській культурі — створенням одного з найцікавіших різновидів американського фольклору — його афроамериканського, або негритянського елементу. Склавшись у результаті поєднання антлокельт-ських та африканських музично-стилістичних рис, негритянська музика стала в майбутньому джерелом виникнення специфічно американських жанрів — спірічуелсу, блюзу та інших.

Не лише музичне мистецтво відчувало на собі вплив африканської культури. Американська література XVIII століття, зображувальне мистецтво збагачуються творами перших негрів-письменників — Л. П. Примса, Ф. Вітлі, Ю. Геммона, художників -- Дж. Джонсона, С. Мургеда. Стала широковідомою в культурному середовищі колоніальної Америки діяльність лікаря Д. Диргема математиків Т. Фуллера і Б. Баннекера. Талант чорних рабів-майстрових сприяв розвиткові декоративно-прикладного мистецтва,

*Фурсенко А. А. История США: колонии в середине XVIII в.: В 2 т. Москва, 1983. Т. І. С. 89.

зокрема різьба по червоному дереву. Переплітаючись з художньою культурою білих колоністів, негритянська культура поступово стає невід'ємним елементом становлення специфічного духовного обличчя американської нації.

Таким чином, XVIII століття в американській історії — час формування нової великої нації. Час її народження припадає на ситуацію соціально-економічного й духовного піднесення, викликаного розвитком буржуазних відносин, які торкнулися всіх сфер колоніального життя. Процес формування американської нації, її культури був пов'язаний з економічними та політичними змінами внутрішнього життя колоній, їхньою боротьбою за звільнення від колоніальної залежності. В середині XVIII століття чітко намітилися ознаки тих характерних рис, які в подальшому складатимуть самобутнє обличчя американської культури. Ці ознаки, при всіх регіональних, соціально-економічних, суспільно-політичних і культурних особливостях, виявили глибоку, загальну для всіх колоній тенденцію формування державного організму, незалежності й розквіту якого потрібно було ще досягти.

3. Американська культура та здобуття державної незалежності США

Народження нової держави, яка згодом відіграватиме одну з головних ролей у світовому культурно-історичному процесі, відбувалося за нехарактерних, відмінних від західноєвропейських умов. Соціальний, економічний, культурний час, неначе спресований на новій землі, об'єднав у містку панораму перемоги та поразки визвольного руху, досягнення й компроміси соціально-економічного й духовного прогресу, який вимагав революційного розвитку подій та збройного захисту від внутрішніх і зовнішніх супротивників. Не випадково саме цей бурхливий, неоднозначний у своїх проявах, революційний час представив світовій культурі складне, багатолике дитя — американську націю, процес формування якої охопив кілька десятиліть до та після здобуття американськими колоніями державної незалежності.