Значно активізувалося театральне життя з початком Української революції. Зокрема, помітною подією став "Молодий театр", який заснував та очолив Лесь Курбас.
На поч. XX ст. почалася нова доба у розвитку української музики. Велике значення для виховання діячів українського сценічного мистецтва — акторів, співаків, музикантів, диригентів — мала Музично-драматична школа М. Лисенка, яку він заснував 1904 р. у Києві.
Талановитими продовжувачами творчих заповітів М. Лисенка були композитори київської школи К. Стеценко, М. Леонтович, Я. Степовий. Активну участь у творенні української музики брали молоді митці М. Вериківський, Г. Верьовка, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський. Згодом, за гетьманської доби, засновані Українська державна капела під керівництвом О. Копій ця, Державний симфонічний оркестр, який очолив О. Горілий. Плідно працювали Київська, Одеська і Харківська консерваторії.
Вагомо заявили про себе чимало обдарованих за східноукраїнських музикантів і композиторів, зокрема С. Людкевич, Д. Січинський, О. Нижанківський, В. Барвінський. До найвищого рівня світового вокального мистецтва піднялася вихованка Львівської консерваторії С. Крушельницька.
Пожвавлення національно-визвольного руху українства на поч. XX ст. вплинуло на образотворче мистецтво. В українському живописі продовжували плідно працювати відомі майстри пензля С. Васильківський, О. Світославський, П. Левченко, С. Кишинівський, М. Пимоненко та ін. У цей же період табір українських живописців поповнила велика група молодих художників — О. Мурашко, Ф. Кричевський, О. Кульчицька та ін., які разом з митцями старшого покоління творчо розвивали кращі традиції національного мистецтва.
Велику вагу для розвою національного мистецтва мало відкриття у Києві наприкін. 1917 р. Української академії мистецтв, яку очолив відомий графік Г. Нарбут.
Лідером мистецького життя західноукраїнських земель на поч. XX ст. був художник І. Труш. Традиції давнього українського живопису широко використовував Ю. Панькевич. У галузі портрета, декоративної та монументальної скульптури працював виходець з Тернопілля М. Паращук.
Посилення процесів урбанізації зумовило бурхливий розвиток міського будівництва і архітектури. Помітний слід у зовнішньому вигляді Києва залишила діяльність архітекторів О. Кобелєва, О. Вербицького, П. Альошина, В. Рикова, В. Осьмака та ін. За їх проектами споруджені будинки Педагогічного музею, Державного банку, бібліотеки Київського університету. Харківський архітектор О. Бекетов створив будинки Медичного товариства з Бактеріологічним інститутом їм. Л. Пастора і комерційного інституту. Досить вдалою спробою створення українського національного стилю в архітектурі стан будинок Полтавського земства, споруджений за проектом архітекторів В. Кричевського та К. Жукова. У Львові на поч. XX ст. швидко поширився новий стиль — модерн. Однією з найважливіших споруд у цьому стилі є будинок торгової палати за проектом архітекторів О. Сосновського і А. Захаревича.
Отже, українська культура на поч. XX ст., попри утиски й гоніння колонізаторів, лихоліття Першої світової війни, суперечливий перебіг революційних подій 1917—1921 рр., зовнішню агресію загребущих сусідів тощо, розвивалася. Усі її галузі поповнилися високомистецькими творами, важливими науковими відкриттями. Зростаючи на Ґрунті народної творчості, традицій національної класики, вона була важливим чинником патріотичного виховання українства, зробила вагомий внесок у духовний прогрес людства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України: відповіді на екзаменаційні білети» автора Лазарович М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Культура України початку XX ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.
