Розділ «ВАСИЛЕВС»

Володимир

— І що?

— Люди тікають, княже, ховаються в лісах, дібровах.

Боярство й воєводи, звичайно, знали, що так станеться, — Гора готова й майже вся вже охрестилась, що ж, нині вона визнає нову віру прилюдно.

Але Подол, передграддя ще не готові до християнства, вони цупко тримаються за стару віру, закон, покон.

— Не відають люди, що творять, — гомонить Золота палата. — Твоя, княже, власть, твій і суд.

Воєводи й бояри могли б діяти інакше. В їхніх руках є сила, якою можна охрестити город Київ, — золото, срібло, всілякі добра; досить їм дати клич — і на Київ рушать полки, гридні, дружини.

Навіщо їм витрачати власні сили й добра — на Русі і в них є великий князь і василевс Володимир, що віднині ут-верждатиме нові закони, цар землі й владар душ людських, заступник Бога.

— Ісполайте деспоте! — кричить уже Золота палата.

І князь Володимир розуміє, яку неймовірну силу має він нині, що важить корона на його голові, скіпетр у правиці.

О, ця корона важка, скіпетр його подібний до вогняного меча, що може знищити все й спопелити, він узяв їх і мусить носити довіку, тепер уже йому ні на кого покластись — тільки на себе.

Князь Володимир устає, скіпетр схитнувся й завмер у його високо піднятій руці, блідий, з тривожними очима, рішучий і грізний, він сказав:

— Велю охрестити город Київ і всю Русь... Аще хто не обрящеться — чи багатий, чи убогий, чи ниций, чи роб’ї люди — противен мені да буде, імєнія свого лишиться, а сам да прийме казнь...

Воєводи, бояри, всі мужі мовчали, тільки луна глухо відбилась у темних склепіннях палати:

— Да прийме казнь!..

І тоді вже боярство й воєводи послали на город Київ силу — з Гори спустилась до Подолу на вгодованих, баских конях гридьба, з Білгорода, Вишгорода, з лівого берега посунула, як сарана, дружина, по слову княжому вони розтеклися по всіх концях, заходили до хиж, наметів.

«Аще хто не обрящеться, імєнія лишиться й да прийме казнь...»

Мовчазні, суворі, темні від сонця й печалі люди йшли важким кроком до Дніпра, за ними, тягнулись, ніби чайки, що втратили гнізда, жони, тільки діти не розуміли, що діється, поспішали попереду старих.

Але що невисловлена печаль, що гнів, якого не можна виказати словами? У наступні дні й літа люди скажуть, що це була урочиста й незабутня година, і вона справді була такою — це охрещувався город Київ, це хрестилась Русь.

Сонце велично підіймалось над Дніпром, відбиваючись на широкому плесі, сліпило очі, розпікало повітря, й над стовпищем людей вставав важкий дух. Вони стояли роздягнуті, голі, прикриваючи вретищами, гіллям і просто руками срамні місця, тільки жонам гридні дозволяли залишитись у сорочках чи пов’язати на тіло ручники або якісь дерюги, — люди соромились один одного, а найбільше горян, товпились, ховались.

Дозвільно й просторніше було вище над ручаєм, на пагорбі, звідки звичайно боричі оголошували загади князя, — там напередодні ще дереводіли поклали важкі дубові мостини, поставили на них лави, вкрили килимами.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВАСИЛЕВС“ на сторінці 75. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи