Розділ «ВАСИЛЕВС»

Володимир

Безвітря стояло над Дніпром, на плесі відбивалися важкі багряні хмари, голоси боричів чулись усе далі й далі...

Пир на Горі ішов і вночі, а в цей час, коли велика темнота поглинула Дніпро й береги, туди з ярів, кущів, скрадаючись на сірому тлі пісків, пішли й поповзли якісь тіні.

Невідомі сходились біля лодій, сіли в них, поклали в кочети весла, стали на стерна, відштовхнулись від берега, попливли за течією, щоб ніхто не чув.

Хмари все не сходили з неба, темні, тепер вони висіли над самою водою, все сповивала пітьма, тільки на Горі блимало, як хижі очі, чимало вогнів — там пирував з боярами, воєводами й гостями візантійськими Володимир-князь.

— Не будемо слишати, заткнемо уші своя, підемо в пустині й ліси, — говорив на лодії головний жрець Перуна Віхтуй.

— А вони да погибнуть у зловірі своїй, — озивались жерці бога Волоса з Подолу.

Лодії пливли далі й далі, під склепіння важких темних хмар, в глибінь Дніпра, в ніч.

7

Заутра вся Гора була готова до хрещення — воєводи, бояри, їхні жони й діти, вся княжа родина — дочка й сини, дворяни, холопи — нічого не пили й не їли, як веліли священики. Боричі кричали про загад князя Володимира край узвозу над Почайною, з високих пнів на торговищі, скрізь по Щекавиці, Дорогожичах, Оболоні; верхи їздили по всьому городу й кликуни, що трубили в роги й переказували слово княже.

На світанні князь Володимир вийшов із своїх покоїв і попрямував до Золотої палати, де на той час зібрались усі бояри, воєводи, мужі.

Ні, це вже був не син рабині — в блискучому, сріблом шитому дивітисії крокував він до помосту, на його голові сяяла золота корона, в правій руці василевс тримав скіпетр, поряд з ним дрібно ступала одягнута в порфіри, нарум’янена, красива цариця Анна, за ними, як це можна бачити нині на іконах, ішли смутні, в нові царські ризи одягнуті, з молитовниками в руках діти.

У глибині Золотої палати протяжно і через те нібито тужно, але, однак, величально заспівав хор, грецькі гості перші, а за ними воєводи, бояри закричали:

— Ісполайте деспоте!

— Слава василевсу Володимиру, василісі Анні!..

Володимир сів у крісло, по ліву руку від нього сіла цариця Анна, за ними півколом стали сини, дочка Предслава.

— Почнемо, мужі! — промовив Володимир. — Чи готові люди?

Бояри й воєводи затялись, переступаючи з ноги на ногу, несміливо почали:

— Ми всі готові, ждемо твого слова, але над Почайною людей немає...

— Кликуни сказали всім про все? — запитав князь.

— Не токмо кликуни, тіуни, ємці також збирають людей, женуть до Почайни.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВАСИЛЕВС“ на сторінці 74. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи