— Проклята полочанка, — прошепотіла Пракседа, але одразу ж схаменулась, злякано поглянула, чи немає когось у переходах, і тільки тоді рушила далі.
7
Тихо було в спочивальні, спокійна ніч пливла за розчиненим вікном, здалеку від Дніпра долинула й поволі стихла смутна пісня.
Після трудів князь Володимир дуже хотів спочити — день був важкий, він чинив з самого ранку суд і правду людям, говорив з мужами й тіунами в Золотій палаті, по обіді оглядав воїнство, яке збиралось і збиралось на Подолі.
Княгиня Pогнiда також стомилась — вставала вона по-темному, одразу спускалась у стравницю, ходила з Пракседою в кліті, сама годувала сина, готувала все для гостей і слів, невсипущою була Pогнiда в Полотську, а в Києві-городі зовсім недремною стала.
Проте на душі в княгині було тихо, її наснажувала любов до Володимира, і цього вечора вона приготувала ложе для князя, лягла поруч з ним — ніжна, тепла, ласкава.
— Спочинь, мій княже, спочинь! — шепотіла Pогнiда. — Тихо в теремі. Спить син наш, спить весь город Київ, засинай і ти...
Було тихо, дуже тихо, князь Володимир засипав, поклавши руку на його плече, засипала й Pогнiда. Тихо, як тихо!
І раптом у цій тиші недалеко за теремом почувся плач, спочатку невиразно, далі все дужче, голосніше.
Pогнiда не думала будити Володимира, вона, навпаки, хотіла встати, зачинити вікно — нехай спить князь!
Але князь уже прокинувся — в сірій пітьмі Pогнiда побачила, як він підняв голову з подушки, прислухається.
— Володимире! — промовила тоді Pогнiда. — Мені здається, що це плаче дитя...
Він слухав.
— Так, це плаче дитина.
— А звідки вона тут, у нашому дворі?
Володимир мовчав, устав з ложа і ступив босоніж кілька кроків до вікна. Темна постать його вимальовувалась на сірій полотнині неба.
— Ти чого встав, Володимире?
Дитина плакала й плакала — тепер ще дужче, так, ніби їй щось дуже боліло.
— Володимире!
Чути було, як він заломив пальці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СИН РАБИНІ“ на сторінці 147. Приємного читання.
TextBook