Розділ III Практика українського націоналістичного руху

– 10.ІІІ.1932 p.: «затриманий у м. Теилин»;

– 22.ІІІ.1932 p.: «просидів у карно-слідчому ізоляторі у Львові до середини червня»,

– 1–2.ХП.1932р.: у Львові;

– 19–20. III. 1933 p.: за вбивство директора гімназії Івана Бабія;

– 2.VI.1933 p.: y м. Тячеві, під час поїздки зі Львова до Данцига;

– влітку 1933 p.: – разом з братом Богданом.[72] Зауважимо: цей арешт припадає саме на той час, коли 24-річний Степан очолює Львівську екзекутиву ОУН.

Одинадцятий арешт 14 червня 1934 p. y цій частині його життя став останнім. Після другого, за порядком, Львівського процесу керівник Бандера опиняється в камері для «довічників». Перша місце утримання – тюрма «Святий Хрест» біля м. Кельці. Друге – тюрма «Вронки» біля Познані. Третє – тюрма в м. Брест. Тут йому судилося відсидіти «до половини вересня 1939 р.».

Роками пізніше він пригадував: «п'ять і чверть року я просидів у найтяжчих в'язницях Польщі, з того більшу частину в суворій ізоляції. За той час провів я 3 голодовки по 9, 13 і 16 днів, одну з них спільно з іншими українськими політичними в'язнями, а дві – індивідуально, у Львові й Бересті».[73]

А тепер поставимо кілька риторичних питань: як можна керувати підпільною організацією, за умови двох, у середньому, арештів за рік? Як можна керувати підпільною групою, перебуваючи під невсипним контролем спецслужби, яка відслідковує всі рухи і всі контакти керівника підпільної антидержавницької організації? Як можна впливати на націоналістичний рух взагалі, на діяльність його львівського осередку зокрема, перебуваючи в умовах «суворої ізоляції»?

Від риторичних запитань повернімося до фактів. Дещо випереджаючи нашу розповідь, спробуймо з'ясувати обставини звільнення вже 30-літнього Степана Андрійовича з ув'язнення.

Степан Бандера: загадки звільнення

Скажу відразу: всі відомі мені друковані джерела відповіді на це питання не надають. Гробове мовчання зустрічає і відвідувача офіційного сайту Історико-меморіального музею С. Бандери http://museum-bandera.if.ua/

Розповідаючи про обставини звільнення провідника ще неіснуючого Революційного проводу ОУН, зауважимо, для галицьких українців перша радянська окупація означала початок їх масового винищення, то для двічі довічно ув'язненого Степана вересень 1939 р. став справді «золотим» часом. Німецько-польська війна принесла йому свободу, розраховувати на яку за свого земного життя за інших обставин він не міг.

Станом на вересень 1939 р. місце його ув'язнення – Брестська тюрма. Власне, тоді їх було дві.

Тюрма на території фортеці.

Карикатура з польської газети 30-х рр. ХХ ст.

«Найпопулярніший польський курорт “Брест-над-Бугом”».

Перша – розташована на території всесвітньо відомої сьогодні Брестської фортеці.

У цій тюрмі утримували, головним чином, опозиційних до влади польських політиків. Розташовувалася вона на території фортеці.

У другій половині 1938 р. – після того як поліція розкрила спробу організувати втечі Бандери, його з тюрми «Вронки» перевели до буцегарні, яка офіційно називалася «Брестська слідча тюрма кримінального департаменту Міністерства юстиції Польщі, м. Брест, Брестської округи» (з 1921 р. – Поліське воєводство РП. – Д. Я.). Будова ця збереглася до сьогодні. Розташована вона за адресою м. Брест, вул. К. Маркса, 86. Тепер це – слідчий ізолятор № 7.