Про технологію переробки зерна свідчать знаряддя млинарського виробництва, представлені кам'яними ступами і жорнами, знайденими майже в усіх тірських будинках перших століть. У Тірі відомі жорна двох головних типів: прямокутні, виготовлені з вулканічних порід, і круглі з місцевого вапняку.
Певне місце у хліборобському господарстві Тіри римського часу займали виноградарство і виноробство. На поселеннях, розташованих в околицях міста, були знайдені тарапани. В самому ж місті поки що такі знахідки невідомі. Мабуть, це вказує на те, що виноградарством і виноробством займалися, головним чином, на території хори міста.
Другою важливою галуззю сільського господарства було тваринництво. Основним джерелом для його характеристики є остеологічний матеріал. Судячи за залишками кісток тварин, провідне місце займало розведення дрібної рогатої худоби (овець та кіз), а потім — великої рогатої худоби (волів) та свиней[1107]. Віковий склад стада вказує на наявність певної кормової бази поблизу міста[1108]. Цей висновок Підтверджується і свідченнями стародавніх авторів про те, що узбережжя Тіраса було багате пасовищами [Ps.-Scymn., 798— 803; Ps.-Arr., 88 (62)].
У перші століття н. е., як і в попередній період, певне значення в господарському житті тіритів відігравали промисли: рибальство і мисливство. В письмових джерелах є свідчення, що ріка Тірас дає багато риби, яка йде на продаж [Ps.-Scymn., 798—803; Ps.-Arr., 88 (62)].
Важливою галуззю господарства Тіри було ремесло, яке характеризувалось порівняно простою технікою і знаряддями праці, певною кваліфікацією робітників і невеликим обсягом виробництва. Матеріали, одержані в процесі археологічних досліджень, дають підстави говорити про існування в місті таких видів ремісничого виробництва, як залізоробне, обробка міді, різьблення кістки, керамічне, будівельне. Але провідною галуззю ремесла все ж таки було керамічне, яке в свою чергу поділялося на виробництво будівельної кераміки, тари, посуду, в тому числі світильників і теракот.
Житлові, громадські та оборонні споруди Тіри свідчать про високий рівень будівництва, яке потребувало високої кваліфікації та володіння античною будівельною технікою. Будівельники повинні були добре знати техніку обробки каміння, теслярську і столярну справи. Оскільки зовсім немає джерел, про організацію будівельної справи в Тірі говорити щось певне не можна. Однак досить високий рівень даного ремесла є підставою для припущення, що в цій галузі виробництва мали місце поділ праці і спеціалізація.
Не менш важливою галуззю економіки була торгівля, яка займала помітне місце у найбільш економічно розвинутих грецьких містах. У невеликих містах, де переважало натуральне господарство, торгівля не мала значної питомої ваги в економіці. Тому ступінь розвитку торгівлі може бути показником економічного рівня розвитку суспільства в цілому.
Інтенсивність і напрямки торговельних зв'язків Тіри на різних хронологічних етапах не були однаковими. Найвищого розвитку торгівля Тіри досягла у ІІ — першій половині III ст. У торговельних зв'язках міста у перших століттях н. е. простежується три основні напрямки: 1) торгівля з античними центрами Північного Причорномор'я і Малою Азією; 2) торгівля із західними і дунайськими провінціями Римської імперії; 3) обмін і торгівля з варварським оточенням міста. Включення Тіри до орбіти римської політики зумовило розширення торговельних зв'язків міста. Активізація торговельної діяльності тіритів пояснюється й протекціоністською політикою римської адміністрації, яка надала місту право безмитного ввезення товарів [IOSPE, І2, № 4].
Глава 5
Культура, побут і релігія у І—ІІІ ст.
Основні напрями розвитку культури населення у перші сторіччя нової ери зумовлювалися кількома чинниками. В основі культури перших сторіч переважали традиції північнопричорноморських еллінів елліністичної доби, що були грецькими. Але вже у новій ері набувають значного поширення культурні впливи варварського оточення. З приходом у Північне Причорномор'я римлян спостерігається й певна провінційна романізація культури. Тобто, головним чинником в розвитку культури можна вважати її синкретизацію. На тлі значних культурних досягнень — таких, наприклад, як розписи склепів Боспору — у перші сторіччя посилюються процеси деградації.
Усі перелічені особливості культурного розвитку зумовлювалися обставинами життя населення античних держав, основу якого становили північнопричорноморські греки. Водночас у перші сторіччя суттєво зростає кількість вихідців з оточуючих племен в античних містах, у сільських зонах, але вже не тільки Боспору, а й Херсонеса, Ольвії та Тіри. Тут з'являються поселення місцевих племен, зокрема скіфів та черняхівців. З проникненням Риму у Північне Причорномор'я поступово осідають контингенти вихідців з Подунав'я, які складали основу військових підрозділів, що розташовувалися тут. Культурно-економічні зв'язки з Малою Азією призвели до поширення у Північному Причорномор'ї східних культів та мистецьких виробів.
Архітектура
Містобудівна діяльність у перші сторіччя здійснювалася у двох головних напрямах: 1) перебудова та відбудова у старих містах без зміни схем їх загального планування; 2) будівництво на Боспорі нового типу невеликих міст-фортець. Одна з таких фортець — Ілурат — площею близько 2,5 га мала майже прямокутне, хоч і нерегулярне планування. Тут не було культових та суспільних комплексів. Житлові будинки мали розвинуту господарську функцію. Місто оточувалося потужними мурами (товщиною понад 6 м) та прямокутними баштами. У старих містах — Ольвії, Тірі, Херсонесі — будуються потужні укріплені цитаделі. Новим типом споруд стають терми, залишки яких відкрито в Херсонесі, римські фортеці у Хараксі та Пантикапеї.
Велось також будівництво різних споруд громадського та культового призначення, чимала кількість яких згадується у пам'ятках епіграфіки. Проте від цих споруд до нас дійшли головним чином архітектурні деталі. Найцікавіші реконструкції зроблено для храмів, присвячених царю Аспургу у Пантикапеї та Афродіті у Херсонесі. Відомі зображення храмів і на боспорських монетах. Ці споруди були невеликі, здебільшого антового або простильного типу дорійського чи іонійського ордеру. У перші сторіччя на Боспорі, як видно, був поширений п'ятиколонний тип храму.
Житлові будинки в своїй основі наслідували типи, що існували тут у попередні часи. Змінився лише, як можна бачити з фресок будинків Козирського поселення, характер розписів. В їхньому плануванні та якості конструкцій простежується певна деградація, посилюється господарська функція.
Найкраще до наших часів збереглися монументальні поховальні пам'ятки-склепи Зевсового кургану та Єврісівія й Арети в Ольвії, приставні (до оборонних мурів) та вирубані у скелі склепи в Херсонесі і, нарешті, численні розписні склепи Боспору. Курганні насипи обносилися крепидами, ретельно викладеними за орфостатною системою (Ольвія) або просто обкладалися камінням. Поховальні камери перекривалися розпірними, здебільшого циліндричними склепіннями. Найбільший інтерес у цих спорудах викликають декоративні розписи склепів Боспору, вирішені у так званому квітковому або інкрустаційному стилях. Це, зокрема, склепи Деметри, Сорака, склеп, відкритий 1900 р. у Керчі, та ін. Серед боспорських склепів, вирубаних у скелі, відзначимо склеп у Німфеї, де у стінах висічені зображення Афіни, Пана та Сілена. Як розписи, так і скульптура боспорських склепів являють собою зразки місцевої школи.
Загалом слід відзначити, що північнопричорноморські міста у перші сторіччя нової ери мали провінційний вигляд. Зокрема, в нас немає відомостей про існування тут помпезних форумів або терм, подібних термам Адріана або Каракалли. Немає також багатоповерхових житлових споруд або міських вілл. Не мав значного поширення і корінфський ордер. Значно знизилися якість будівельних конструкцій та способів будівельної техніки, рівень благоустрою. З будівельної практики зникли, зокрема, складні системи мурів із щільним притесуванням каміння, припинилося застосовування шарових підвалин тощо. За своїм загальним виглядом північнопричорноморські міста були значно ближчі до елліністичних традицій раніших часів.
У зв'язку з цим виникає питання про ступінь вияву провінційно-римських або варварських традицій в архітектурі. В галузі містобудівництва римські традиції відбилися головним чином на зміні структури міст — з'явилися цитаделі (Тіра, Ольвія, Херсонес). Максимально вони виявилися у новому типі споруд — термах, у фортифікації, будівельних конструкціях та декорі. У зв'язку з цим відзначимо появу на городищах сільської округи Ольвії дерев'яно-земляних укріплень — ровів та валів з палісадами, нового типу фортечних мурів із землею, утрамбованою поміж зовнішніми кам'яними панцирами, системи ровів та кам'яних стін, подвійних воріт з коридором тощо. Як видно, прояв римських провінційних традицій можна вбачати й у поширенні в районі Ольвії курганів з монументальними крепидами та склепами з циліндричним склепінням. Підкреслимо, що подібні за конструкцією склепи Боспору продовжували, навпаки, власну місцеву боспорську традицію елліністичного часу. Є також підстави вважати, що принаймні у Тірі та Херсонесі поширився, хоч і не значно, ордер, близький за своїми формами тосканському. З римською традицією слід пов'язувати появу у Північному Причорномор’ї віконного скла, випаленої цегли, застосування іноді у муруванні стін вапняних та цем'янкових розчинів, будівництво гіпокаустів. В декорі це стильові особливості фрескових розписів, типових для Паннонії, застосування мармурових облицювальних плиток, ордерного декору малих форм у інтер'єрах приміщень, зокрема різнофасадних капітелей.
Отже, на сучасному рівні наших знань можна констатувати, що провінційно-римські традиції знайшли максимальне відображення лише у фортифікації та появі терм. У всьому іншому ці впливи практично майже не торкнулися суті тих чи тих основ архітектурно-будівельної діяльності. Суто римська традиція у повному обсязі не простежується в жодному з північнопричорноморських міст. Можна говорити лише про окремі елементи, які наклалися на досить сильну місцеву основу попередніх часів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба» автора Толочко П.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Античні держави Північного Причорномор’я“ на сторінці 44. Приємного читання.
TextBook