Розділ «Частина друга Античні держави Північного Причорномор’я»

Із змінами в духовно-релігійному світосприйманні, певно, дещо змінилося ставлення греків до театру й музичної культури. Порівняно з попереднім періодом зовсім не лишилося згадок про театри в античних містах, хоча навряд чи населення міст обходилося без якихось вистав хоча б під час релігійних свят. Тим паче, що маємо знахідки, хоч і нечисленні, теракотових трагічних і комедійних масок.

Можна також вважати, що музична культура перебувала на досить високому рівні, про що свідчать матеріали, знайдені у Пантикапеї. Саме тут найпопулярнішими залишалися ліри з бронзи і панцира черепахи, кіфари з прямокутним резонатором з дерев'яних, металевих та кістяних дощечок, трикутної форми-арфи (тригони)[1134]. Інструменти звучали з допомогою ударів паличкою. Унікальний розпис на саркофазі II ст. н. е. з Пантикапею розкриває сцену з зображенням оркестру: з боків двоє юнаків грають на довгих подвійних флейтах, посередині між ними юнак перебирає руками на інструменті, який за формою нагадує невеликий орган. Крім флейти серед духових інструментів були відомі пастуша сопілка і металева, розширена на кінці труба.

Фрагмент каталогу музичних змагань з Херсонесу свідчить, що тут продовжувалась традиція влаштовувати під час календарних свят, певно, парфеній, змагання з гри на різних інструментах[1135]. Музика, звичайно, і в перші століття нової ери залишалася невід'ємною частиною всього культурного життя греків, супроводжувала релігійні, похоронні і шлюбні ритуали, рецитації віршів і т. д. Можливо, що на створення інструментальних оркестрів на Боспорі впливав Рим, який віддавав перевагу саме такій музиці на відміну від грецьких вокальних жанрів і форм, де найчастіше гра лише супроводжувала людський голос.

Найважливішим джерелом для розуміння культурних цінностей в античних містах Північного Причорномор'я є пам'ятки образотворчого й прикладного мистецтва. Мистецтво цього регіону було своєрідним і оригінальним, бо в ньому синкретизувалися різноманітні елементи традиційно-еллінської, провінційно-римської і варварської культур. Це унікальне поєднання знайшло особливо чітке відображення на Боспорі. Нарівні з живописом у цей час значно зросла роль місцевих майстерень скульпторів у Пантикапеї, меншою мірою — в Херсонесі та Ольвії, які займались нерідко серійним виготовленням надгробної та вотивної пластики[1136].

Традиційний невисокий рельєф при властивій для нього консервативності набуває ряду змін: ознаки римського портрета в неповторній своєрідності зливаються з еллінськими елементами образотворчого мистецтва. Зростає роль реалістичного відтворення образів і етнічних типів. Але нарівні з цим серійне виготовлення не могло забезпечити високий художній рівень більшості пам'яток. Серед численних рельєфів, скопійованих з античних малоазійських чи нижньодунайських зразків, рідко трапляються екземпляри, виконані справжніми митцями. Серед них вирізняються стели Калісфенії, дружини Баста, кораблебудівника Сіси, Діонісія і його сина Аристіда, Кратіппа, сина Аполлонія, з яскравою і живою характеристикою образів. Для більшості ж скульптур властиві риси примітивного схематизму, умовності, статичності і навіть абстрактності. Особливістю німфейського некрополя було розміщення рельєфних зображень божеств всередині кам'яних склепів.

Рис. 92. Фрагмент стінки мармурового саркофагу із зображенням подвигів Геракла. Херсонес, III ст.

У створенні надгробних і вотивних рельєфів з Херсонеса та Ольвії діяли як нові, співзвучні з римським реалізмом, спрямування, так і консервативні тенденції ідеалізації і типізації образів людей і міфологічних персонажів[1137]. Вони зберігали основні риси композиційного рішення грецької скульптури, набуваючи при цьому нових ознак. Хоч для більшості пам'ятників характерна сухість і недбалість в проробці деталей одягу і рис обличчя, серед них трапляються рельєфні композиції, які привертають увагу своєю художньою цільністю і сюжетним реалізмом (стели Феагена і Макарії, Аврелія Віктора з Херсонеса, жінки в покривалі з Ольвії). Художню цінність являють собою рельєфи на мармурових херсонеських стелах. Серед них особливо цікава плита з зображенням трьох подвигів Геракла. Взагалі образ цього героя, які в елліністичний час, залишається улюбленим для митців Херсонеса.

Римський скульптурний портрет поширюється майже в усіх містах. Боспорські царі і знать замовляли свої портрети і статуї у відомих на той час провінційних римських скульпторів (бронзовий бюст цариці Динамії, мармуровий портрет, можливо, Савромата І, мармурові монументальні статуї невідомих царів і представників аристократичних кіл Боспору), які наділяли їх образи властивими для них рисами, не забуваючи, проте, про традиційну ідеалізацію[1138]. В Ольвії та Тірі стояли монументальні статуї римських імператорів [IOSPE, I2, 199][1139]. Як і в усьому греко-римському світі, великого значення надавалося прикрашенню площ, доріг, входів декоративною скульптурою, монументальними зображеннями різних тварин.

Пам'ятки портретної, культово-надгробної і декоративної пластики в основному привозилися з малоазійських і західнопонтійських міст, але існувало їх місцеве виробництво. Його розвиток йшов у двох напрямках: один був близький до провінційної античної скульптури північнопонтійських міст з їх малим професіоналізмом, запозиченням сюжетів, незначним прагненням до створення самостійних творів; інший вирізнявся схематизмом, прямолінійністю форм, браком деталізації в зображенні людей, тобто ознак, нехарактерних для власне грецького мистецтва. Це пояснювалося як втратою професіоналізму, зростанням ремісничого підходу до виготовлення пластики, так і проникненням у склад населення міст варварів.

Рис. 93. Голова мармурової скульптури хлопчика. Ольвія. II ст.

Значні зміни сталися також у розвитку короп ластики[1140]. Зникла велика кількість різноманітних елліністичних образів. У римський час з'явилося багато творів надзвичайно низької якості, втрачає значення ієратичний символ в зображенні міфологічних персонажів. У боспорській коропластиці на перший план висувається їх синкретизм, особливо в зображеннях Гермеса, Аттіса, Ерота, Мітри. В Херсонесі збільшується виробництво глиняних фігурок тварин і пташок. В Ольвії зменшився обсяг виготовлення теракот божеств, в цей час більше відомі теракоти воїнів. З Тіри походить унікальна статуетка Афродіти в овечій шкурі, в образі якої злилася грецька покровителька плодючості й місцеве божество овечих стад.

У галузі прикладного мистецтва поширювалися привізні предмети (перснів намиста, амулети, печатки), прикрашені зображеннями єгипетських і малоазійських міфологічних образів (Серапіс, Ісіда, Гор, Анубіс, Кібела, Аттіс, Немезіда, синкретичних безіменних персонажів з різноманітними астральними символами)[1141].

Водночас у місцевих майстернях для широких верств населення виготовлялось чимало художніх речей з металу, зокрема із застосуванням штампування, псевдо-філіграні, псевдо-зерні, кольорового скла і каміння[1142]. На Боспорі поширюється боспорсько-сарматський стиль. Оригінальні прикраси знайдено в похованнях як місцевих знатних осіб, так і сарматів у степах від Поволжя до Карпат. Ювелірні майстерні в Херсонесі, Ольвії, Тірі виготовляли різноманітні дешеві малохудожні прикраси із золота й срібла. До унікальних виробів слід віднести поховальні золоті маски з поховань Рескупорида III в Пантикапеї та знатного сармата в Ольвії з портретно-індивідуальними рисами. Великої художньої майстерності для зображення образів божеств і героїв, римських, боспорських і сарматських царів, архітектурних споруд та різноманітних символічних знаків потребувало, як і раніше, карбування монет. Північнопричорноморські карбувальники самостійно створювали художні рисунки для відтворення їх на монетах.

Рис. 94. Мармуровий саркофаг із зображенням еротів та масок Силена, Діоніса, Сатира та Менади. Деталь.

Значне спрощення відбулося у виробництві художньої кераміки. На зміну розписному посуду прийшов червонолаковий, де художні вироби прикрашалися рельєфними зображеннями міфологічних персонажів (найчастіше Діоніса і його супутників), тварин, пташок, рослин[1143]. Переважна більшість ваз у Пантикапей та Ольвію імпортувалася з Пергама і Самосу. В Північне Причорномор'я зрідка потрапляв навіть посуд з головного центру на території Італії — Арецію, а також Олександрії Єгипетської. Значно меншого поширення набула глазурована кераміка зеленуватого, жовтого чи бурого кольорів. Серед неї особливо цікава ваза з Пантикапею, на якій у рельєфі зображено сцену повернення Іфігенії з Тавриди, що вказує на знання цього міфу майстром. У перші століття нерідко глиняний посуд замінювався скляним, який привозили в Північне Причорномор'я з різних центрів Римської імперії[1144].

До винятково цікавих пам'яток боспорського художнього ремесла належать ажурні рельєфи саркофагів, вирізані з дерева, від яких збереглися окремі фрагменти[1145] з зображенням різних міфологічних сюжетів. У їх виконанні майстри не сліпо наслідували грецькі традиції, перетворивши скульптурні мотиви на орнаментальну схему з плоскими, декоративно розташованими фігурами. Звертають увагу перебільшено-патетичні гіпсові маски пантикапейських саркофагів, які відігравали роль апотропеїв у потойбічному світі. Яскраво розмальовані, як і різноманітні фігурки божків, вони свідчать про своєрідну, характерну тільки для митців Боспору, декоративну майстерність, й дають змогу простежити особливості умовно-декоративного стилю.

В античних містах Північного Причорномор'я розвивалося й мистецтво різьби по кістці. Майже в кожному з міст знайдено різноманітні тесери й шашки, найчастіше із зображеннями чоловічих і жіночих голів, фігурки Афродіти, які були ручками дзеркал та інших предметів, накладні пластинки з рельєфними зображеннями як прикраси шкатулок і меблів, підвіски-амулети у вигляді умовно-схематичних чоловічих фігурок[1146]. У цілому в прикладному мистецтві поступово вироблявся свій стиль і свої композиційно-художні рішення, в яких втрачалася гуманістична суть мистецтва.

В системі ідеологічних уявлень населення північнопонтійського античного світу у перші століття нової ери відбулися значні зміни, хоча тут найбільшою мірою зберігалися давні еллінські традиції. Релігія як складова частина суспільно-культурного життя й основа моралі залишалася найважливішим елементом ідеології. Політична переорієнтація держав Північного Понту на Римську імперію, її воєнна сила і безпосередня присутність різних за етнічним походженням римських солдатів, які принесли з собою відмінні від грецьких культи божеств, а також тісніші взаємовідносини з Малою Азією, відбились на розвитку релігії. Проте в кожній з держав, відповідно до характеру політичного устрою, інтенсивності зв'язків з римськими провінціями вона мала своєрідні риси. В деяких аспектах у перші століття нової ери ще виразніше простежується різниця в шануванні тих чи тих божеств у монархічному Боспорі й у демократичній Ольвії.

Хоч римська політика щодо північнопонтійських греків у сфері релігії і не виявлялася в примусовому відправленні чи нав'язуванні того чи іншого культу, проте різноманітні філософські вчення, своєрідні релігійні вірування східної орієнтації з їхнім містицизмом і складною знаковою символікою, численні культи божеств малоазійського, іранського, єгипетського, фракійського, провінційно-римського походження так чи інакше проникали в Північне Причорномор'я. Поширився також культ римських імператорів, який ніде у Північному Причорномор'ї не відігравав такого ідеологічного значення як на Боспорі.

Боспорські царі, починаючи з Котіса І, в офіційних документах долучали до свого імені за римським звичаєм імена Тіберія і Юлія [КБН, 41, 42, 44, 53, 982, 983, 1047, 1118, 1122][1147]. А з часу Котіса І вони вже виступали як пожиттєві верховні жерці (архієреї) в культі римських імператорів. У боспорських містах встановлювалися монументальні статуї обожнених правителів, їх величали тут «установниками», «спасителями і благодійниками», «володарями всього Боспору» і т. п. У найбільших містах споруджувалися храми і вівтарі, влаштовувалися гладіаторські бої. Водночас тут обожнювали власних царів: такі дані відомі про Аспурга і Савромата І. Але оскільки імператорський культ мав підкреслювати лояльність боспорських царів до Риму, то він не набув масового поширення серед основної маси населення, як і в інших містах.