У середині — третій чверті III ст. н. е. поселення Перед гірського Криму зазнали нищівного удару з боку войовничих різноетнічних дружин готського союзу племен. Саме з цими подіями дослідники пов'язують загибель Неаполя Скіфського, городищ Алма-Кермен, Усть-Альмінського та інших. Рештки місцевого населення увійшли до складу нового об'єднання, в якому панівне місце займали аланські племена[459]. Ці події можна вважати останніми штрихами політичної історії Кримської Скіфії.
Етнічний склад населення Кримської Скіфії протягом II ст. до н. е. — III ст. н. е. зазнав певних змін. Вони зумовлювались пересуванням значної кількості різноплемінних мас кочовиків на степових просторах Євразії, а також у лісостеповій смузі Східної Європи.
Етнічна інтеграція у II—І ст. до н. е. різних за походженням скіфських племен пояснюється змінами в соціальній сфері. Це стосується передусім формування сусідсько-територіальних общин, де різні етнічні групи землеробів співіснували з напівосілим населенням. Землероби, що населяли увесь рівнинний Крим, перебували в політичній залежності від кочовиків і платили їм данину [Strabo., VII, 4, 6].
Аналіз матеріалів з могильників другої половини І ст. до н. е. — першої половини І ст. н. е. свідчить про демографічний сплеск, що може бути пов'язано з переселенням у Крим певної частини жителів Нижнього Подніпров'я та прилеглих територій.
У другій половині І ст. н. е. в Перед гірському Криму відбуваються значні зміни в етнічному складі населення, про що свідчать матеріали ґрунтових могильників цього часу, а також впускні поховання в кургани. Аналіз обряду й інвентаря поховань вказує на змішаність пізніх скіфів з різними угрупованнями сарматських племен. Одним з них були, мабуть, сіраки, втягнуті в загальносарматський рух на захід [Рlin., IV, 83].
Унаслідок перемог боспорських царів над скіфами у II ст. н. е. та нищівних ударів аланських племен території Центрального та Південно-Східного Криму, можливо, були заселені військовими контингентами еллінізованих сарматів.
В цілому етнічна історія Кримської Скіфії може бути поділена на чотири етапи. На першому з них (кінець III—II ст. до н. е.) відбувалася асиміляція різних за походженням угруповань скіфських племен (скіфо-таври, скіфо-фракійці, скіфо-меоти). У І ст. до н. е. — першій половині І ст. н. е. (другий етап) до складу населення вливається потік сарматського населення з Північного Кавказу та Прикубання, а також жителів Нижнього Придніпров'я й Північно-Західного Причорномор'я. На третьому етапі (друга половина І — перша половина III ст. н. е.) внаслідок значного притоку сарматських племен спочатку відбувається інтеграція кримських скіфів з новим населенням, а з кінця II — початку III ст. н. е. сармати вже відіграють домінуючу роль. У третій чверті III ст. н. е. (четвертий етап) скіфо-сарматське об'єднання було розгромлене різноетнічними племенами готського союзу, а його залишки включено до складу нового населення Гірського Криму, основу якого складали аланські племена.
Рівень та напрями розвитку пізньоскіфської культури в Криму зумовлювалися процесами, що відбувалися в етносоціальній сфері суспільства. Виникнення та формування Скіфського царства проходило під значним впливом еллінської культури. Греки мешкали в Неаполі[460], та й в цілому для Скіфії характерний змішаний склад суспільства, багато поколінь якого проживало поряд з античними центрами. Пізньоскіфське населення зазнало значного впливу сарматської культури.
Рис. 49. Громадські та житлові споруди Неаполя Скіфського. За Ю. П. Зайцевим.
Еллінські традиції відбилися в архітектурному оформленні споруд, способах будівництва і оздоблення приміщень. Це, насамперед, стосується житлових будинків Неаполя («дім з напівпідвалом», «мегаронні» споруди), громадських будівель (ансамбль з портиками)[461]. Для пізньоскіфських будинків І ст. до н. е. — І ст. н. е. характерні мегарони — споруди, що складалися з великого приміщення та сіней. Є вони в Неаполі та на інших поселеннях («Чайка», Керкінітида, Калос-Лімен, Добре). Частина з них, вірогідно, мала житлове призначення, а монументальні правили за громадські споруди, де, можливо, відбувалися й релігійні церемонії[462]. Багато з таких будинків унаслідок перебудови втратили свої первісні функції й у II—III ст. н. е. перетворилися на житлові та господарчі приміщення.
Елементи грецького фортифікаційного мистецтва трапляються і в оборонних мурах міста. В господарчій діяльності пізні скіфи запозичили у греків систему землекористування та способи ремесла, що сприяло розвитку торгівлі та обміну. В побуті вживалися речі грецького походження або виготовлені за їхніми зразками. Відомі грецькі написи на постаментах, рельєфах, а також графіті на посуді та речах.
Знайдені на Неаполі та інших пам'ятках теракотові статуетки і бронзові фігурки грецьких богів (Деметра, Кора, Афродіта, Гермес, Зевс, Діоскури) належать до предметів імпорту, але деякі з них, імовірно, виготовлялись на місці за античними формами. Відомі й примітивніші зооморфні та антропоморфні фігурки, ритуальні «хлібці», які свідчать про поширення місцевих землеробсько-скотарських культів.
Дуже оригінальною є монументальна скульптура пізніх скіфів. Це антропоморфні надгробки та рельєфи. Зараз їх відомо більше 20. Вони поєднують у собі риси скіфської, грецької, сіндської, фракійської та сарматської традицій. Іконографію сюжетів представлено чоловічими фігурами зі зброєю, або з іншими атрибутами, примітивними портретами, фігурами вершників у різних композиціях, сценами адорації[463].
Значне місце в релігійних уявленнях скіфів займав культ домашнього вогнища. Про це свідчать їхній розпис та архітектурне оздоблення, наявність зольників-есхарів. Культ вогнища був тісно пов'язаний з ідеєю родючості та землеробсько-скотарськими культами[464].
Серед інших культів можна назвати поклоніння сонцю — солярна символіка широко представлена на ліпних курильницях та в оздобленні побутових речей. У пізніх скіфів існував культ коня, оскільки його часто приносили в жертву під час поховального ритуалу, зображення кінських голів трапляються на виробах мистецтва, фігурки коней продряпані на штукатурці в будинку «А» Неаполя Скіфського. З хтонічним культом пов'язані жертовні поховання собак.
Одним з найпоширеніших у пізньоскіфському середовищі був культ предків та героїзованих вождів. Останнє підкріплюється наявністю надгробних рельєфів із зображенням вершника. Культ вершника простежується і в розпису вирубаного в скелі склепу № 9 з Неаполя Скіфського. Сцена полювання на кабана має багато аналогій у фракійському, а також сарматському мистецтві.
Під час поховального обряду, мабуть, відбувалися релігійні танці, уявлення про які дають зображення розписів склепів № 2 та № 8. Нерідко в поховальному ритуалі використовувалися символи вогню: охра, реальгар, вугілля, кремінь. Для очищення могили ставили курильниці з ароматичними смолами, обкурювали сіркою. Траплялися випадки навіть часткової кремації небіжчика (Усть-Альма, Неаполь). Щоб захиститися від померлих останнім зв'язували ноги ремінцем, закривали могили кам'яними закладами з великих плит, забивали вхідні ями камінням. У могилах пізньоскіфських некрополів в жіночих похованнях знаходять дзеркала, іноді навмисно пошкоджені. Їх наявність також пов'язана з культом мертвих та солярною символікою.
Для захисту від злих духів у поховальному ритуалі широко використовувалися різні амулети: бронзові дзвіночки, різноманітні підвіски, виготовлені з каменю, коралів, бронзи, єгипетського фаянсу. Деякі з них мали антропоморфні та зооморфні зображення. Апотропеїчну функцію виконували також браслети, оздоблені зображеннями зміїних голівок, а також кільця з виступами-гульдами. До першого століття н. е. належать знахідки амулетниць, які вміщували певний предмет поклоніння. До категорії пам'яток, пов'язаних з культами, можна віднести зображення оленів та коней на глиняних пряслицях. Деяке магічне призначення мали також речі з сарматськими знаками. Вони відомі на посуді, кам'яних плитах, вапняковій чаші, надгробках, предметах побуту, серед графіті з «будинку з фресками», в розписах вирубаних у скелі склепів тощо.
Для пам'яток мистецтва пізніх скіфів, як і для всієї культури, характерний синкретизм. Насамперед, це надгробки, для яких можна визначити «греко-варварський» стиль, а також розписи вирубаних склепів, виконаних під впливом боспорського живопису.
Деякі традиції в оздобленні одягу пізньоскіфське населення перейняло у греків, фракійців, сарматів. На ранньому етапі костюм кримських скіфів ще зберігав зв'язок з попередньою епохою, але в перші ст. н. е. він зазнав певних змін: з'являються нові типи головних уборів, частіше почали носити плащ з фібулами, поширюються нові типи поясних пряжок. Під впливом сарматів жіночий костюм набуває пишності: поділ та руків'я обшиваються намистом, трапляються шкіряні пов'язки, оздоблені орнаментованими пластинами, або діадеми, серед прикрас — численні сережки, кільця, персні, браслети.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба» автора Толочко П.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Населення України за доби раннього заліза“ на сторінці 38. Приємного читання.
TextBook