Розділ «Мілет. Вільне античне місто»

Тоді як інші греки бачили на небі Геліоса та Селену, Анаксагор помітив розпечений до червоного камінь, світло якого вночі відбиває менше небесне тіло. Він не вірив у божественність Сонця та Місяця, що не влаштовувало афінян. Останні ухвалили закон, що дозволяв звинувачувати тих, хто не дотримувався релігійних церемоній і проголошував теорії щодо «справ вищих». Анаксагора вважали винним у протидії загальноприйнятому релігійному вченню. Правителю Афін Периклу довелося задіяти всю свою ораторську майстерність для визволення свого друга. Анаксагора звільнили, проте вигнали з Афін.

На противагу Афінам ліберальний Мілет створив основу для наукового мислення і дав нам можливість користуватися винайденими в ньому літерами та математичними символами. У Мілеті вміли сприймати інші традиції, безперервно вдосконалюючи чужі ідеї та не забуваючи про самокритику.

Завдяки своїй толерантності Мілет став одним із найбільших і найбагатших міст свого часу. Проте згодом золота доба міста добігла кінця.

Влада б’є в голову

У VI ст. до н. е. міста Іонії одне за одним потрапили під владу персів. Іонійці ненавиділи перську обов’язкову воєнну службу та примусове вербування. Оскільки в Іонії не було еліти, руками якої можна було б керувати державою, надавши привілеї обраним, перси призначали тиранів у кожному полісі. Тиранові дозволялося використовувати свою владу як йому заманеться, допоки це відбувалось у межах взаємопорозуміння з персами.

Проте влада легко б’є в голову тирана. Так сталось і з мілетським тираном Аристагором. Разом із біженцями острова Наксос Аристагор розпочав планувати його захоплення. У 499 р. до н. е. загони Аристагора за підтримки сатрапа Лідії Артаферна вторглися на острів. Після чотирьох місяців безрезультатної облоги гроші закінчилися і Аристагор опинився у скрутному становищі. Оскільки він боявся, що після невдалого військового походу Артаферн позбавить його влади, то вирішив діяти ще більш агресивно. Разом з іншими іонійцями він розгорнув повстання проти персів. Долю Іонії та Мілета було визначено у морській битві біля Ладе. Іонійців було розгромлено, а більшість чоловічого населення Мілета вбито. Дідімський храм було розграбовано і спалено. Мілет був знищений у 499 р. до н. е., після чого так і не повернувся до свого минулого розквіту.

Після цього перси звернули свою увагу на афінян, що підтримували іонійців. Перський цар Дарій жадав помсти. Він вирішив покінчити з афінянами у Марафонській битві. Хоча цього разу афіняни і перемогли, розпочалася доба безкінечних перських війн.

Мілет був інкубатором думок свого часу, омріяним місцем роботи для людей різних галузей. Майстерна дипломатія забезпечила довгі періоди миру в Мілеті. Це був час розквіту торгівлі, зародження творчої діяльності, що збагатили усіх. Можливість взаємного впливу та сприйнятливість до іноземних звичаїв утворили дещо унікальне. Для цього не потрібні були системи показників, пошук шляхів розвитку чи семінари з інновацій. Вистачило лише того, що правителі надали мешканцям безпечне середовище для роздумів і діяльності. Однак усе добре зруйнували деспотія, надмірні амбіції і жага влади. Аристагор не був ані першим, ані останнім правителем, що піддався цьому.

Мілет залишив по собі вражаючий слід у грецькому світі. Духовна традиція міста продовжилася на мить в Афінах, а розквіту досягла в Єгипті, у місці, поблизу якого мілетці заснували колонію Навкратіс. Цим місцем була Александрія.