TextBook Анаксимандр, можливо, навчав також Піфагора. Останній був упевнений, що Всесвіт складається з чисел. Подейкують, що він зрозумів це, коли помітив, що висота тону, яка формує цілий тон, прямо пропорційна довжині язичка музичного інструмента. Це була математична основа фізики.
На думку філософа Георга Хенрика фон Врігта, виникнення природничих наук і філософії Греції тісно пов’язане із зникненням культури аристократії та виникненням конституційного міста-держави. До наших часів дійшли згадки про закони та проекти конституції, задокументовані у 600-х рр. Авторами їх були судді — Лікург зі Спарти та Дракон і Солон з Афін.
Воля впливала всюди і на всіх. Мілетська натурфілософія також вплинула на формування нового уявлення про правосуддя у західному світі, яке повинно базуватися на неупередженому ставленні та не визначає гідність людини за її походженням.
Фон Врігт пише: «Вимога, що феміду, правосуддя, що базується на силі правління королів і аристократії, повинне заступити діке, правосуддя, що дотримується спільних для всіх указівок закону записаного, і вже містить у собі паростки нового уявлення про гідність людини. Найвищих і найнижчих слід міряти одною міркою. Моральну гідність людини визначає не її походження, а її здатність жити згідно з універсальними етичними та правовими нормами. Ці норми виражають істинну природу людини у той самий спосіб, як так звані закони природи пояснюють об’єктивну реальність».
Революційним уявленням Анаксимандра було те, що події у природі слідують законному порядкові, тобто існує закон природи. Фон Врігт уважає, що подібні думки не можна відкидати, називаючи їх поетичним виразом пустих спекуляцій іонійського ідеаліста. На думку фон Врігта, вже той факт, що ми постійно вживаємо одне й те саме слово «закон» для позначення двох настільки різних речей, як закони природи та норми суспільства, показує, наскільки глибоко вкоріненим є «юридичне» розуміння природи.
Природа може бути суворою, але ніякий природний закон не обґрунтовує права на кращі умови для «вищих» за походженням. Потреба рівноправності була природною для містян, зацікавлених у ринкових відносинах. У суспільствах, побудованих на торгівлі та майстерності, важко сприймають суспільний клас із привілеями. Можна сказати, що купці Мілета підтримували ідеологію, яку пізніше стали називати лібералізмом: підприємництво вільної ринкової економіки, свободу пересування та вільний обмін думками.
Картина світу змінюється завдяки торгівлі
Іонійські міста прагнули всіма способами сприяти розвиткові мирних відносин із сусідами. Іонія не входила до складу великих держав, що зазвичай ворогують між собою. Отже, ресурси не витрачалися на війни, а спрямовувалися на торгівлю, дипломатію та філософію. У сфері дипломатії Мілет був надзвичайно успішним. Тут заснували союз із іншими іонійськими містами. Обмін знаннями із сусідніми державами був фундаментом для розвитку торгівлі та культури.
Погляду тих, хто відпочиває на острові Самос, відкривається гора Мікале, що височіє на узбережжі Туреччини. Острів відділяє від гори лише пролив Мікале, менш ніж два кілометри завширшки. Біля підніжжя гори Мікале був Паніоніон, де після збору врожаю іонійці обговорювали важливі питання. Це було присвячене Посейдонові святилище, розташоване на відстані близько ста кілометрів од Смірни, на південь від сучасного міста Ізмір. Паніоніон був також першим у світі союзом між державами. Тут добре піклувалися про офіційних делегатів, яких називали глядачами, теорами. Це, власне, було раннє значення слова «теоретик». У слів теорія та театр спільне твірне слово theorein, що вказує на представлення та діяльність на показ. Теоретик (теор) дивився різні театральні вистави та брав участь у семінарах і звітував про побачене своєму правителеві.
Для презентації та продажу власної продукції до Паніоніону прибували також митці, лектори та землероби. Паніоніон був своєрідним поєднанням конференції, художньої та сільськогосподарської виставок. Можна припустити, що це був попередник Європейського союзу, але, на відміну від нього, не такий бюрократичний і помпезний. У Паніоніоні не тиражували беззмістовних заяв — він був місцем активної діяльності та взаємовпливу.
Відносини Мілета з іншими сусідніми державами також були відносно гарними. Коли інші іонійські міста потрапили під ярмо Лідії, тиран Мілета Фрасибул уклав союз із царем Лідії Аліаттом з метою завершення війни. За свідченням автора твору «Історія» Геродота, союз був надзвичайно вигідним для Мілета. Водночас Мілет зберіг свою незалежність, на відміну від більшості інших міст Іонії. Незалежне положення Мілета зберігалося також за часів сина та наступника Аліатта царя Креза (560—546 до н. е.). Коли цар Персії Кир завоював Лідію, Мілету знову пощастило зберегти гарні відносини з новими сусідами. Він був єдиним містом Іонії, з яким Кир був готовий укласти угоду.
Фрасибул налагодив також дружні відносини з Єгиптом. У 620 р. до н. е. мілетці заснували торгове місце у Навкратісі, розташованому в дельті Нілу. Найімовірніше, це відбулося завдяки домовленості між Фрасибулом і фараоном Нехо, що правив Єгиптом у 610—595 рр. до н. е. Мілетці заснували сорок колоній на узбережжі Чорного, Мармурового морів та в Єгипті. Товари з Африки й Аравії отримували з Навкратіса. У колоніях на Чорному морі ловили тунця, а в Борисфені (сучасна ріка Дніпро, що впадає в Чорне море) — осетрів. У гирлі ріки можна було легко добувати сіль, тому солена риба стала важливим товаром. Немає свідчень про те, що Мілет був центром работоргівлі, проте торгові кораблі, очевидно, привозили також рабів.
У колоніях видобували метали, зокрема, залізо, срібло та золото. Страбон, грецький географ початку нашої ери, зазначає, що золото намивали у річці Фасіс коритами та шкурами. Ріка Фасіс протікає у Грузії і зараз відома під назвою Ріоні. За легендою, Ясон та аргонавти також піднімалися по цій річці. Згідно з античною міфологією, перед початком Троянської війни Ясон разом зі своїм загоном подорожував на північ на кораблі Арго. Страбон припускає, що легенда про пошуки золотого руна Ясоном та аргонавтами могла походити від торгових подорожей мілетців до Чорного моря, де вони бачили місцевих видобувачів золота.
Мілет був відомий своїми товарами, наприклад, пурпуровою фарбою, меблями та виробами з шерсті, зокрема килимами. Торгували також збіжжям, інжиром і оливковою олією. Мілетці були майстерними купцями, у справах брали участь навіть філософи. Аристотель зазначає, що Фалес викупив усі преси для оливок у Мілеті та на Хіосі і гарно заробив на оливковій олії.
Коли економіка зростала, розширювалася також картина світу. Мілетський філософ Анаксимандр, що багато подорожував і цікавився географією, впорядкував одну з перших карт світу. Показово, що перші якісні карти світу та географічні дослідження були зроблені саме в Мілеті.
Геродот зазначає, що коли мілетці припливли до Спарти, у них була із собою вигравійована на мідній дошці точна карта світу. Вони надали спартанцям детальні відомості про всі відомі народи, ріки й «усе море».
Анаксимандр першим із греків намалював карту світу, утім, про неї більше нічого не відомо. Карта Гекатея, що мешкав у VI ст. до н. е. в тому ж Мілеті, вигравійована на мідній пластині, була, певно, подібною. Греки називали світ, заселений людьми, Ойкуменою. Відомий їм світ закінчувався на заході Геркулесовими стовпами (Гібралтар), а на сході рікою Інд Згадувана Геродотом карта, очевидно, була оновленою версією карти Анаксимандра. Пізніше її вдосконалив житель того ж міста, молодший сучасник Анаксимандра Гекатей.
Гекатей Мілетський створив одну з найточніших на той час карт світу. Він був першим, хто використав у своєму дослідженні слово «історія». Гекатей був також, очевидно, першим, хто намагався писати суто прозові історичні статті та використовувати критику для розмежування міфів та історичних фактів. Він змальовує народи та міста Греції і Середземного моря у творах Historiai та Periēgēsis («Навколо світу»), які вільно цитував письменник сусіднього міста Галікарнаса Геродот. Останнього романтично нарікають батьком історії.
Крезова монета
Колонії Мілета значно розширили міжнародну торгівлю. Ще більше пожвавили її карбовані гроші, винахід, запозичений із сусідньої країни Лідії у VII ст. до н. е. Лідійські майстерні почали використовувати електрум, металічний сплав, що містить шістдесят відсотків золота та сорок відсотків срібла. Цар Лідії Крез ввів до загального обігу перші справжні металеві гроші з офіційним співвідношенням металів і вагою. Карбовані гроші зробили багатими Лідію та її царя Креза. За часів його правління Лідійська держава охоплювала територію від Середземного до Чорного моря. Зрештою, Крез став символом фантастичного багатства. Саме його ім’я стало настільки унікальним, що мало хто після цього наважувався назвати свою дитину Крезом, через побоювання зурочити.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю» автора Турунен Арі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мілет. Вільне античне місто“ на сторінці 3. Приємного читання.