Розділ « АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви»

Вогнева позиція українських мінометників біля селища Спартак. Фото: полковник «Німець»

«Ми сиділи в аеропорту й читали маячню, яку про нас писали»

— Особливої бойової задачі не було. Було своє місце, позиція. У мене вона називалася «телевізор» — пролом у стіні, пробитий танком. Була злітна смуга та підвальне приміщення, з якого вилазили сепари в ранні періоди, та потім їх замінували й підірвали. Я спостерігав за своєю позицією. Стріляв, коли доводилося стріляти. Ховався, коли доводилося ховатися. Останнім доводилося займатися частіше за все.

Там був Інтернет, і вдень (бо вночі не можна — через світло від екрану відразу відкривається вогонь), коли списувався з близькими, не раз читав у авторитетних виданнях, що «росіяни відбили старий термінал позавчора, а сьогодні український спецназ поклав 40 російських окупантів та відбив його». І це в той час, коли ми самі сидимо в аеропорту і бачимо, що такого і близько не було. Таку маячню писали, що ми там щось відбиваємо, ходимо в наступ… Насправді ж ми просто оборонялися заради амбіцій Петра Порошенка.

Зброю ми брали з собою. Командування не займалося нашим постачанням, не надавало якихось додаткових засобів для ведення бойових дій. Те, що ти на своєму горбі привіз, — те твоє. Якщо заходить рота і командир роти не взяв із собою два ящики цинку на кожного, то воюй з одним магазином. Ті, хто на цьому міфі про аеропорт заробляв зірочки, не хвилювалися про те, чи є в тебе вода, їжа, патрони чи каска. Це була задача тих, хто воював.

Іще один міф — про те, що кожного дня в аеропорту велися рукопашні бої із застосуванням саперної лопати. Якщо говорити чесно, то, окрім позицій снайперів та кулеметників на другому поверсі, які могли помітити рух, ті, хто знаходився на першому поверсі нового термінала, не могли бачити піхоту.

Піхота не заходила до аеропорту, не було «гри в сніжки» гранатами — все це брехня для героїзації тих людей, які потім у формі ходять на різні виставки. Нічого особливого там не було. Був бій. Виконувалась задача.

«Аеропорт здали через помилки військового керівництва»

— У січні вже було зрозуміло, що буде далі. Постійно були обстріли Водяного, що прямо навпроти злітно-посадкової смуги. На аеропорт звертали увагу, витискали позиції, дороги. Наші їздили на ротації через сепарські блокпости, провозили боєкомплекти — ховали під тентами, у запасках, знаходили варіанти того, як викрутися з ситуації, яку створило військово-політичне керівництво.

Солдат української армії їде воювати в аеропорт, а його шманає денеерівець або росіянин, у якого великими літерами написано «Російська Федерація» на шевроні… Я не хочу кричати, що нас злили, але те, що наша влада точно не за Україну і не за територіальну цілісність, а навпаки, з аеропорту було дуже добре видно.

Українські танки на околицях аеропорту. Кадр з Youtube. Відео: Арам Степанян

Не пам’ятаю точно, коли відсторонили командирів і Віктор Муженко взяв усю відповідальність на себе. Здається, після Нового року, але такі речі не запам’ятовуються. Запам’ятовується, коли пацани гинуть.

Те, що їх відсторонили… Сказати так прямо важко. Просто якісь їхні ініціативи не підтримувались. Саме ті ініціативи, які могли б вилитись не в контрнаступ, а у плацдарм.

У той час росіяни накопали собі протитанкових ровів, і, коли наші здуру пішли в атаку, наші «бехи» попадали в ті рови. Там за час «перемир’я» таку оборону зробили, що ми її не візьмемо з нальоту навіть при великому бажанні. Якби нам сказали: «Все, Росія не підтримує сепаратистів, забирайте Донецьк», — то ми б його не взяли. Сепаратисти, на відміну від нас, використали для себе «перемир’я» й інженерно підготувалися до наступу.

Генштаб від нас вимагав розповідати якнайменше, бо, мовляв, ми не бачимо всієї «широти». Як мені один генерал сказав: «Ти замкомвзводу — от якби ти був генералом, тоді б поговорили».

Так, я заступник командира взводу, я за другий період АТО не втратив жодної людини. І я на своєму рівні роботу виконав повністю. А якщо генерал її не виконує, то не можна списувати це на відсутність досвіду — він же не продавець у «Макдональдсі». Помилився — іди з цієї посади. Тільки не у відпустку, не на посаду нижче, а за ґрати. Нащо ти взяв на себе відповідальність, якщо ти нічого не вмієш?

Коли Муженко став керувати, посипалася система оборони. Це повністю неадекватно. Коли він узяв ініціативне керівництво в Іловайську, то виробилася певна систематика: усе, чим керує пан Муженко, у підсумку виливається в здачу наших позицій. Усе.

Він зарубував те, що місяцями виробилося в обороні: «А давайте спробуємо по-новому, а цього робити не можна, це провокує, це незаконно».

Я вважаю, що аеропорт здали через помилки військового керівництва, але не лише рівня Генштабу, а й тих, хто вирішував на місці. І косяки тих, хто був у самому терміналі. Бо пустили сепарів забрати своїх загиблих, а вони під цим приводом обвалили пацанам на голови спочатку перекриття верхнього поверху, а потім підвальні приміщення. Просто «склали» те місце, де знаходились наші.

Якби тоді не пустили сепарів, вони б і не підірвали… Купа різних «якби»: якби в нас була справжня армія, то ми б аеропорт спокійно утримували досі. Це сто відсотків.

Здача аеропорту — це косяк і солдатів, і офіцерів і, звичайно, на вісімдесят відсотків косяк Порошенко і всього Генштабу.

Помилкою було пропускати наших солдат через блокпости ДНР, де їх принижували. Це давало можливість росіянам і так званим спостерігачам ОБСЄ пронюхати всі вогневі точки, заходити в аеропорт, ніби забирати поранених, а насправді розвідувати перед тим, як почати операцію по знищенню наших бійців.