Двадцять років "єврейської державності" в Україні, 1918-38

Зінов”єв мав сина Михаїла (нар. бл. 1908), розстріляного 1936 року. Другий його син був

Степан Радомисльський.

Нещодавно зі спогадами про родину Зінов"єва виступив петербурзький поет і

композитор Вадим Н. (прізвища в публікації не оголошено). За його словами, його прадід

по жіночій лінії, Яков Радомисльський був іще одним братом Григорія Євсейовича. Яков

мав двох дочок – Лідію (нар. 1913) і Ліну. Вони мешкали в Одесі, але, як згадує Вадим, "в

1924 году, в самый расцвет карьеры Зиновьева, они не без помощи брата переезжают в

Ленинград, в бывший графский дом по улице Пестеля" 58. Характерно, що поет і

композитор ані на мить не задумується, де й за яких умов закінчив свої дні сам граф. Його

не хвилює, далі, як інакше могла б скластись доля Росії й самого Зінов"єва, якби він

обмежився скромною, але чесною стезею, скажімо, бухгалтера чи журналіста, а не

злигався з Леніним. Такого питання для нього не існує. Думки ведуть мемуариста зовсім в

інший бік: "Кто знает, как сложилась бы его судьба, не сделай он тогда, в начале 20-х,

рокового шага, своими руками возведя на престол кровавого царя. Сегодня мы знаем, что

никакого троцкистско-зиновьевского центра не было, просто Сталину хотелось..." 59 і так

далі.

Лідія Яковлевна мала сина Віктора, а той – згаданого вище Вадима. Родина була

дуже численна. Поет і композитор розповідає: "В 1953 году умер Сталин. Семья вернулась

в Ленинград. Им дали 11-метровую комнату в коммунальной квартире, в которую чуть

позже из лагерей и ссылок стали возвращаться остальные родственники. На одиннадцати