Двадцять років "єврейської державності" в Україні, 1918-38

боролись проти світового сіонізму, але і те, й друге було синонімом єврейства.

Як глибоко копали совєцькі спецслужби, видно з прикладу нищення

большевицьких кланів. Рясні генеалогічні відомості містить справа сестри Зінов”єва

(Радомисльського) Соф”ї Аронівни Бурштейн. Вона народилась 1890 року в

Єлисаветграді (потім – Зінов”євськ). Вийшла заміж за однолітка Абрама Ґдальєвича

Бурштейна. Як троцькіста 1936 року його заарештували, а за місяць, згідно постанови від

23 листопада 1936 року її було адміністративно заслано на 5 років до Омської області.

Соф”я Бурштейн мешкала у Салехарді, потім у Чарджоу, де стала начальником

«облводздравотдела Аму-Дарьинского водного бассейна». Замішавшись в ешелони

евакуйованих, 1944 року вона виїхала до Києва, але 25 березня 1949 року її знову забрали.

На слідстві вона розповіла, що їхній із Зінов"євим батько Арон Маркович

Радомисльський народився в Новомиргороді. 1920 року разом з матір”ю Розалією

Моїсеєвною переїхав до Петрограда. Після її смерті 1922 року він одружився з

племінницею Розалією Яковлевною Черіковер. Наприкінці 1936 року їх обох вислали до

Уфи, де вони були арештовані. У 1935-36 роках були арештовані брати Зінов”єва

Александр Аронович 53 та Абрам Аронович (* 1892) 54, сестри Фаня Аронівна (* 1892) й Лія Аронівна (*1898). Існували ще брат Михаїл Аронович (молодший, його в

Єлизаветграді убили григор”євці) та сестри – Діна Аронівна Вермінська (у 1922-23 роках

виїхала з чоловіком до Палестини) й Анна Аронівна Ґородецька (за 2 чоловіком Кожаєва).

Солженіцин згадує Самуїла Закса, "зятя Зиновьева по сестре", сина багатого

петроградського фабриканта, голову петроградської філії парвусівської контори 55. 24