Двадцять років "єврейської державності" в Україні, 1918-38

Я оптиміст і думаю, що все це, зрештою, – технічні перешкоди. Якщо не ми

тепер, то майбутні покоління істориків з цими матеріалами працюватимуть. Бо проблему

сформульовано, вона нависає. І, як казав композитор Людкевич, на це нема ради.

Однак, треба відзначити, що фактографії з цих питань не так уже й мало.

Зосереджена вона передусім у справах українських селян-повстанців, а також

представників православного кліру.

У містечку Мокрій Калигірці обмундирування й чоботи для постанців Лютого-

Лютенка й Гризла (загинув у бою 1922 року) шили єврейські кравці та шевці. Коли

прийшли червоні, усіх чоловіків зігнали на вигін, поставили у ряди й кожного десятого

виводили на розстріл. Розстріляли 17 українців і п"ятеро євреїв за "сприяння повстанцям"

62.

Але переважали, на жаль, інші стосунки. Як підкреслював Антонов-Овсеєнко,

"части, подчиняющиеся Григорьеву, если не все, то во всяком случае большая половина из

62 Коваль Роман. Отамани Гайдамацького краю. К., 1998. С. 128.

15

них, настроены антисемитски и ведут открытую погромную агитацию" 63. У знаменитій

"Інструкції агітаторам-комуністам" Троцький казав: "Коммуну, чрезвычайку,

продовольственные отряды, комиссаров-евреев возненавидел украинский крестьянин до

глубины своей души. В нем проснулся спавший сотни лет вольный дух запорожского

казачества и гайдамаков".