Дарами нас не можна підкупити,
Шкода й словами пишними лестити.
Чи в християн, чи в турків більше правди,
за тих і кров ми будем проливати»662.
У поемі світи християнства й ісламу ніби стають рівноправними.
Через необачність Байда опиняється в руках турецького султана. Там він говорить:
«Не знайшов я правди в Польщі,
Ні в вашім гарнім царстві, ні в Московськім,
А в нас вона на Русі-України
Сліпа й глуха, як мрець у домовині.
Родивсь я рано: ще закон і віра
І в нас одні, і в турка-безувіра,
І в москаля, що широко сягає,
І в поляка, що високо літає.
Не хочу жити»663.
Як бачимо, відома «Пісня про Байду» в Куліша отримує цілком несподівану інтерпретацію. Байда сам не хоче жити – бо не знайшов правди. Хоча правда – одна.
Цікаво, що Куліш іменує Османську імперію «гарним царством». Тобто відчувається симпатія до цієї держави.
Зустрічаємо в Куліша й ідею поєднання українців з тюркським світом. На його думку, воно дасть «сплав» високої якості. У «Думі про татарина й орапа» зустрічаємо такі слова:
«Все переплавлює велика жизні сила:
Татарина й ляха, орапа й козака.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів» автора Петро Кралюк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тюркський світ в українській літературі ХІХ – початку ХХ ст“ на сторінці 6. Приємного читання.