Розділ «Частина І»

Ото і все порозуміння…

Декларація Генерального секретаріату (продовження)

Але повернімося, власне, до виступу М. Ковалевського, заклики якого до того, аби «Генеральний секретаріат високо тримав прапор українського народоправства»,«повернув» «обговорення» у потрібне русло. Ще четверо промовців від «української більшості» Ради (позапартійний соціаліст Вротновський-Сивошапка, націонал-революціонер Любинський, трудовик Клепацький), не ставлячи принципових питань по суті, документ підтримали. Висловила довіру Генсекретаріату українська есдеківська фракція – всіх інших до трибуни не допустили: засідання припинили о 23-ій «в зв’язку з пізньою годиною». [115]

Обговорення в дусі «одностайного схвалення» продовжили наступного дня. Результат «дискусії» – одностайна підтримка есерівської резолюції, основні пункти якої були напередодні сформульовані М. Ковалевським. Повністю резолюція УЦР звучала так:

«Заслухавши Декларацію Генерального секретаріату, Українська Центральна Рада висловлює йому повне довір’я.

Вважаючи Генеральний секретаріат найвищим народоправним органом Українського народу і його найвищою владою; маючи на увазі, що в інтересах українського трудового народу взагалі являється скликання Українських Установчих зборів; визнаючи потрібним, щоб Генеральний секретаріат в чергову сесію представив доклад про Українські Установчі збори, Центральна Рада переходить до чергових справ» [116] – слухання зворушливих привітань від українців Іркутського гарнізону та запровадження, напевно, соціально найактуальнішого на той час «посімейного» податку. [117]

Констатація

Згадана резолюція УЦР запровадила в поточний політичний обіг Російської держави, але насамперед на території принаймні дев’яти її південно-західних губерній, низку принципових політико-правових категоріальних інновацій, як-от:

– «український народ»,

– «український народ» = «український трудовий народ»,

– «інтереси українського трудового народу» = «скликання Українських Установчих зборів»,

– Генеральний секретаріат = «найвищий народоправний орган Українського народу, його найвища влада»,

– Головне завдання ГС – «представити доклад»про Українські Установчі збори.

На принципові вади цитованих документів звернув увагу С. Благовісний. Дослідник серед іншого указав:

– оцінка резолюції УЦР від 26 червня, яка позиціонувала ГС «найвищим народоправним органом українського народу і його найвищою владою <…> викликає сумніви, бо і «де-юре», і «де-факто» не відповідало дійсності»;

– Декларація ГС «в цілому його компетенцію та деяких секретарств залишила нез’ясованою»;

– Генсекретаріат мав подвійну підпорядкованість – перед УЦР та петроградським урядом, але «в справах державного управління мав діяти як орган Тимчасового уряду і бути перед ним відповідальним»;

– ГС «оголошувався не урядом автономної України, а вищим органом управління краю» (підкреслення наше. – Д. Я.);

– «УЦР залишалася дорадчим і виборним органом, від якого залежало(підкреслення наше. – Д. Я.) формування ГС». [118]

Скільки «українських народів» існувало в 1917 р.?