TextBook — Ти почекай мене в бараці, я зараз, — шепнув Андрій полтавчанинові і пішов слідом за поляком. Скоро він наздогнав його і ніби ненароком торкнув за лікоть. Той повернув до нього голову. — Я маю вам дещо сказати, — тихо промовив Андрій.
— Кажи.
— Тут не зовсім зручно.
— Тоді ходімо он біля тих синьйорів сядемо.
Під стіною про щось крикливо сперечалася купка італійців. Сіли біля них, помовчали. Поляк дістав вирізану з пір'їни зубочистку, поклав її в куточок рота.
— Курити кинув, — усміхнувся Андрієві.
— Мені веліли, щоб я розшукав вас, коли…
— Хто велів?
— Краєв.
— Тодор говорив мені, але не знаю, чи про тебе. Він називав інший номер.
— 99633, так?
— Так.
— Лікар, француз… у ревірі…
— Досить. Карпенка бачив?
— Помер… учора вранці…
— А ти говорив з ним?.
— Говорив. Кутасов Аркадій Семенович…
— Спасибі, хлопче. — Гефтлінг міцно потис Андрієві руку — Ну, мені пора. А ти посидь трохи. Якщо буду потрібен, шукай мене он у тому блоці, третій відсік ліворуч.
Андрій хотів зупинити його, розказати про ранкову зустріч в умивальнику, порадитись, але поляк уже затесався в юрбу, а за якусь мить і зовсім зник між смугастими робами.
Срібна заметіль звуків зірвалася над оркестром, злетіла під стелю, хлюпнула чарівною силою мелодії. у сірі бетонні стіни табірної лазні і враз перетворила їх на сотні казкових екранів, на яких кожен бачив тільки своє.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорний лабіринт» автора Сичевський Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША КІНЦІ У ВОДУ“ на сторінці 50. Приємного читання.