Розділ «32. Запізніле повернення Нерона. Повстання Віндекса. Проти Нерона повстають Гальба, Отон і Клодій Макр. Нерон розгублений»

Сказати, що Нерон зовсім не розбирався в людях, було б неправильно - у Римі в нього залишалося чимало відданих людей, але вони не могли виправити ситуацію, яка поступово ставала настільки напруженою, що залишений наступником імператора вірний Нерону вільновідпущеник Епафродіт благав Нерона повернутися в Рим.

Одначе той продовжував концертувати й підбирати найкращі у Греції скульптури й вишукані предмети розкоші для прикрашання свого палацу. Коли увінчаний лаврами «олімпійський тріумфатор» нарешті повернувся, було вже запізно. У березні 68 року проти Нерона повстав намісник Лугдунської Галлії Гай Юлій Віндекс.

Нерон у цей час ще не дістався Рима. Він був у Неаполі. Светоній Транквілл писав, що спершу він поставився до звістки про заколот безтурботно й найбільше образився на те, що Віндекс обізвав його поганим кіфаредом, оскільки вважав, що грає на кіфарі дуже навіть пристойно. Светоній стверджує, що Нерон не став у той день вживати якихось особливих заходів і подався дивитися на змагання борців, «під час обіду надійшли нові повідомлення, ще тривожніші, але він залишився незворушним і лише пригрозив, що зле доведеться заколотникам. І потім цілих вісім днів не розсилав ні листів, ні наказів, ні приписів, віддавши всю справу забуттю», і лише згодом, обурений образливими едиктами Віндекса, «відправив сенату послання, закликаючи помститися за нього й вітчизну, але сам не з’явився, посилаючись на хворобу горла».

Так оповідає Светоній Транквілл. Утім, факти свідчать про те, що, дізнавшись про повстання Віндекса, Нерон діяв не так уже й мляво та безтурботно. Можливо, ззовні життя імператорського двору й не змінилося, але рішучі дії було розпочато негайно. На придушення повстання Віндекса було кинуто війська з Германії на чолі з намісником Верхньої Германії Вергінієм Руфом. Що ж до затримки Нерона, то вона могла бути справді пов’язана із хворобою, але могла бути зумовленою й тим, що йому необхідно було з’ясувати, чи не пов’язане повстання Віндекса з якимись подіями в самому Римі, а також переконатися в лояльності сенату, з яким Нерон останнім часом не ладнав.

Та хоч там як, затримка Нерона в Неаполі після отримання звістки про заколот Віндекса була недовгою. Незабаром він прибув до Рима.

Повстання Віндекса не викликало в Нерона зовнішніх ознак стурбованості. У відповідь на те, що Віндекс називав його не Нероном, а Агенобарбом, Нерон оголосив, що знову «візьме своє родове ім’я, яким йому так образливо докоряють, а прийняте за всиновленням відкине». Більше ж він, здавалося, був стурбованим тим, «що йому докоряють незнанням мистецтва, в якому він безустанними вправами досяг досконалості, і всіх розпитував, чи знає хто-небудь кіфареда кращого, ніж він».

Настрій імператора змінився лише тоді, коли ще за кілька днів він довідався, що до повстання приєднався легат Тарраконської Іспанії Сервій Сульпіцій Гальба. Це повідомлення Нерона шокувало*, і він почав рвати на собі одяг і кричати, що все скінчено. Утім, отямившись, він не відмовився від колишніх своїх звичок, розважаючись театральними видовищами. Светоній повідомив, що у вузькому колі Нерон то будував дикі й безглузді задуми придушення повстання, то збирався отруїти весь сенат, то напустити на містян диких звірів, то замінити всіх воєначальників. А коли із провінції надійшли деякі підбадьорливі звістки (у цей час біля Безансона армія Вергінія Руфа розгромила Віндекса і той наклав на себе руки), Нерон навіть улаштував розкішний бенкет і проспівав грайливі пісеньки про вождів повстання. Потім він призначив себе консулом і, йдучи п’яний з бенкету, заявив друзям, що вийде до військ беззбройним і одними своїми слізьми схилить заколотників до каяття.

____________________

* Хвилюватися Нерону було через що - Гальба був людиною набагато впливовішою і авторитетнішою, ніж Віндекс, і якщо в перемозі над Віндексом Нерон був упевнений, то в перемозі над Гальбою - ні.

Становище Нерона ставало дедалі критичнішим. Хоча Віндекс за кілька тижнів після початку повстання зазнав поразки від вірних Нерону військ і загинув, до Гальби приєднався колишній друг Нерона римський намісник у Лузітанії Отон, а в Африці, звідки до Риму надходила значна частина зерна, здійняв заколот Клодій Макр - римський намісник у Старій Африці. У Римі почали зростати ціни на зерно та хліб. Супротивники Нерона звинуватили в зростанні цін його самого, нібито він бажав нажитися на цьому. Особливе обурення римлян викликало те, що в цей «голодний час александрійський корабель, про прибуття якого було оголошено, виявився навантаженим піском для гімнастичних змагань». Чи було замовлено цей корабель справді Нероном, чи його супротивниками, встановити вже важко, але вороги Нерона зуміли повною мірою скористатися цим. Мало хто пам’ятав, скільки мільйонів сестерціїв роками доплачував Нерон, щоб утримувати в Римі мінімальні ціни на хліб. Усі бачили в прибулому з багатої хлібом Александрії кораблі пісок замість зерна. Можливо, Нерон, навіть відчайдушно потребуючи грошей, вживав заходів із постачання в Рим продовольства з інших місць, але з огляду на тодішні швидкості пересування й те, що постачання зерна з Африки було перервано раптово, для виправлення ситуації потрібні були місяці, необхідний був час, а саме часу в Нерона й не було.

Частина намісників провінцій ще зберігала вірність імператорові, але Нерон розгубився й не зумів цим скористатися, він метушився, і в його діях було щораз більше безпорадності. Готуючись до походу, він насамперед подбав про вози для перевезення театрального начиння, а на ложниць, які його супроводжували, наказав обстригти як чоловіків й озброїти сокирами й щитами, як амазонок. Усім станам він наказав пожертвувати частину свого статку, а наймачам приватних будинків і кімнат негайно внести до імператорської скарбниці річну плату за житло, причому суворо вимагав, щоб золоті й срібні монети не були стертими. Він оголосив також військовий набір по всіх трибах, але ніхто не з’явився, а понад те, збунтувалися й інші війська. Довідавшись про це на новому бенкеті, Нерон зі злості розбив об підлогу два свої найулюбленіші кришталеві кубки. Якщо вірити Светонію Транквіллу, Нерон став подумувати то про те, щоб утекти до парфян, то про те, щоб вирушити до Гальби й випросити в нього собі хоча б намісництво в Єгипті - лист із таким проханням знайшли потім у його скриньці.

Можливо, Светоній Транквілл - основне джерело наших відомостей про останні дні Нерона - десь перебільшує й зображує тодішні спроби Нерона втримати владу трохи гротескно, але навряд чи слід сумніватися, що дії Нерона були гарячковими й безрезультатними.