Розділ «18. Нелюба дружина - розрив стає неминучим. Що підштовхнуло Нерона? Хвороба Нерона. Нерон одужує. Меммій Регул помирає. Інтриги довкола трону. Причини «сміливості» Антистія Созіана й римського сенату. Нерон змінює своє оточення. Грандіозна чистка 62 року - мечем і отрутою. Смерть Афранія Бурра. Поява Тигелліна. Сенека втрачає владу. Розлучення і страта Октавії. Поппея Сабіна стає дружиною Нерона»

____________________

* Предок Фавста Корнелія Сулли, знаменитий полководець Луцій Корнелій Сулла в 81-79 рр. до н. е. був у Римі диктатором, розгромивши перед цим своїх супротивників у жорстокій громадянській війні.

** Рубеллій Плавт був онуком полководця Друза Молодшого, сина імператора Тіберія.

Такий підрозділ міг захопити невелику фортецю, але, прибувши на місце, убивці застали Рубеллія Плавта роздягненим і беззбройним, коли той виконував щоденні фізичні вправи. Як і Фавсту Корнелію Суллі, Рубеллію Плавту одразу відтяли голову. Голови обох було доставлено в Рим, але сенат не тільки не обурився безпричинними, здавалося б, убивствами, а й вирішив виключити Суллу й Плавта зі складу сенату, зробивши тим самим, на думку Тацита, «знущання ще більш мерзенним, аніж саме злодіяння». 62 рік був роком грандіозних чисток римської верхівки. Окрім інших, цей рік став фатальним і для Палланта, звільненого зі служби ще 55 року. Він дожив до глибокої старості та продовжував утримувати за собою величезний статок. 62 року Паллант помер. При цьому, попри поважний вік покійного, обставини його смерті викликали недобрі чутки. Помер того року і ще один поважний вільновідпущеник - Дорифор, який висловлювався проти шлюбу Нерона з Поппеєю Сабіною. Більшість римлян вважали, що обох цих сановників, Палланта і Дорифора, було отруєно за наказом Нерона.

До 62 року Афранію Бурру, Луцію Аннею Сенеці й іншим тодішнім радникам Нерона ще вдавалося втримувати його від офіційного розлучення з Октавією, але тепер, перемінивши своє найближче оточення й розправившись із потенційними претендентами на владу, Нерон вирішив позбутися дружини. Поводження Октавії було бездоганним, але її, утім, звинуватили в любовному зв’язку з якимось рабом Евкером, флейтистом з Александрії. За наказом Нерона рабинь Октавії допитував з катуваннями Софоній Тигеллін, який поспішав довести свою відданість. Хоча більшість із рабинь заперечували обвинувачення, декотрі, змучені катуваннями, надали потрібні свідчення. Після цього Нерон, видаливши Октавію з палацу, оголосив, що розлучиться з нею й одружиться з Поппеєю Сабіною.

Спершу Октавії віддали для проживання будинок Афранія Бурра й маєток страченого Рубеллія Плавта, одначе залишати її у спокої Нерон не мав наміру. Незабаром Октавію було заслано подалі від Рима - у Кампанію, де тепер вона вже утримувалася під вартою.

Тримати Октавію в Римі Нерон побоювався, бо її тут любили. Коли Римом пройшов поголос, що Нерон передумав і знову визнав Октавію дружиною, радісна юрба кинулася на Капітолій і, підносячи до богів вдячні молитви, скинула встановлені вже там статуї Поппеї Сабіни, встановивши замість них зображення Октавії й обсипавши їх квітами.

Потім юрба із привітальними вигуками рушила до Палатинського палацу, резиденції принцепса. Зупинити й розігнати батогами прихильників Октавії вдалося, лише підтягнувши до Палатинського палацу додаткові військові загони. Статуї Поппеї Сабіни знову поставили на колишнє місце, але стало цілком очевидно, що жива Октавія надто небезпечна. Оскільки у звинувачення про зв’язок Октавії з рабом ніхто не вірив, Нерон вирішив знайти якусь впливову людину, «яка готова була б зізнатися у злочинному перелюбному зв’язку з Октавією, а також у їхньому обопільному намірі захопити верховну владу». Для цього було обрано командувача Мізенським флотом Анікета - того самого Анікета, якому Нерон раніше доручив убивство своєї матері. Анікет, звісно ж, погодився й у присутності наближених імператора повідомив усе, що йому звеліли. Найдивнішим було те, що Нерон зберіг Анікету життя після такого зізнання, - його заслали на острів Сардинію, «де він безбідно жив і помер природною смертю».

Маючи у своєму розпорядженні зізнання Анікета, Нерон заявив в особливому указі, що «Октавія, щоб мати у своєму розпорядженні флот, спокусила префекта й, спонукувана злочинністю цього зв’язку, перервала вагітність», забувши своє ж недавнє твердження, що вона безплідна. Після цього Октавію з Кампанії перевели на острів Пандатерію, що вже мав похмуру славу місця заслання, з якого не повертаються. Саме там у часи Тіберія було замучено на засланні Агріпину Старшу, бабусю Нерона. Однак навіть у засланій на Пандатерії Октавії Нерон вбачав загрозу. Октавія недовго пробула у вигнанні - того ж 62 року, незабаром після прибуття на Пандатерію, її стратили. Октавію зв’язали й розітнули їй вени на руках і ногах, «а оскільки стиснута страхом кров виливалася з надрізаних місць занадто повільно», смерть прискорили паром у жарко натопленій лазні. Корнелій Тацит, який описав це вбивство, повідомив також, що відтяту й доставлену в Рим голову страченої показали Поппеї Сабіні, а сенат розпорядився обдарувати з цього приводу храми.

Деталі вбивства зображено Тацитом, мабуть, не зі слів очевидців, а за записаними кимось чутками, що ходили Римом. Те, що Поппеї Сабіні привезли для показу голову Октавії, теж може бути лише чутками - не надто логічно спершу різати дівчині вени, потім прискорювати її смерть жаром у лазні, а потім все-таки відрубувати їй голову. Однак те, що Октавію було вбито, і що саме такі чутки поширилися тоді Римом, - цілковита правда, як і те, що після страти Октавії римські сенатори, аби догодити Нерону, виділили храмам дари. Октавії було тоді лише двадцять років…

Того самого 62 року, через дванадцять днів після розлучення з Октавією, Нерон одружився, нарешті, з Поппеєю Сабіною. Ця жінка вирізнялася при дворі своєю вродою й розділяла пристрасть Нерона до розкоші Сходу та його прихильність до еллінізму. Щоб догодити своїй обраниці, Нерон починає будівництво нового, небаченого за красою палацу, що одержав назву «Золотий палац». Утім, чи був Нерон так вже безтямно закоханим у Поппею Сабіну? Він, безсумнівно, кохав її, але аж ніяк не настільки, щоб убити заради неї власну матір. Октавії, яка прожила з Нероном вісім років, він так і не надав титулу Августи, однак і Поппея Сабіна отримала цей титул лише після того, як 63 року народила йому дочку, про що докладніше буде розказано трохи далі.