Розділ «14. Події на сході імперії. Боротьба за Вірменію. Призначення Доміція Корбулона головнокомандувачем римських сил на Сході та його успіхи»

З настанням весни Корбулон висунув уперед авангард на чолі з центуріоном Пакцієм Орфітом, якому наказав намагатися уникати бою із супротивником. Орфітові здалося, що парфяни поводяться необачно, й він послав Корбулону повідомлення, в якому просив дозволу напасти на них. Досвідчений Корбулон заборонив йому це й наказав чекати підкріплень, але Орфіт всупереч наказу затіяв бій і був розбитий. Із залишками своїх військ він зумів відступити, але підрозділи, які рухалися на допомогу Орфіту, налякані його розгромом, також кинулися навтіки.

Корбулон висварив Пакція Орфіта, префектів і воїнів, «наказав їм розташуватися за табірним валом і якийсь час тримав їх там зганьбленими настільки принизливим покаранням, доки, дослухавшись до прохань решти війська, не дарував їм прощення». Таким чином, навіть у дрібній поразці Корбулон зумів знайти користь - не тільки навченість, а й дисципліна військ помітно зросли.

У цей самий час Корбулон успішно діяв і як дипломат. До участі у війні проти Парфії він зумів залучити не тільки васалів Риму, а й іберійського царя Фарасмана. Колишній цар Вірменії Радаміст був сином Фарасмана, але не ладнав із батьком. Коли вигнаний з Вірменії парфянами Радаміст втік до батька, той наказав його стратити, можливо, побоюючись вторгнення парфян, а можливо, прагнучи посісти трон Вірменії. Після вмовлянь Корбулона Фарасман зобразив справу так, що сина він стратив за зраду, а сам виявив готовність брати участь у поході. Підтримали Корбулона й мосхи - войовничий народ, що жив на північний захід від Вірменії.