Розділ «Невигадані історії»

Та все ж сон виявився сильнішим за Марксову науку. Підклавши велемудрий «Капітал» під свою не таку вже й світлу голову, чекіст знову дав хропака.

На цей раз йому приснився величезний гайдамака — отой, що колись в Одесі, в січні 1918-го, поранив його. Недовго думаючи, гайдамака жбурнув у чекіста «лимонку». Від удару Петро прокинувся… А це знову був пацюк.

Чекіст підхопився. Запаливши лампочки, почав пошуки. Лише тепер побачив, що плінтуси погризені, а скрізь — щурячі нори…

Та все ж обійми Морфея перемогли острах і огиду. Не вимикаючи світла, Пташинський знову почав сповзати у сон. Та ще повністю не встиг відключитися, як відчув наближення пацюка. Не відкриваючи очей, грюкнув кулаком по підлозі, намагаючись злякати голодну тварину…

За хвилю Пташинський відчув, як щось ворушиться у його ногах. Почувся й писк. Брикнувши ногами, Петро знову підскочив. І майже одразу заснув.

Та мир в душі чекіста не запанував. Ба більше, вже не один, а кілька пацюків, досліджуючи кімнату в пошуках їжі, перебігали через нього, змушуючи щораз підхоплюватися… Тут він і згадав про зброю. Діставши з кобури наган, націлився на одну з дір…

До світанку його трофеями були чотири великі пацюки…

Вранці, збуджений нічними пригодами, ледь не бігцем подався до свого земляка Гудзя. Треба ж із кимсь поділитися…

— Нє надо стрєлять, пабєрєґі патрони, — порадив Соломон Мойсейович…

У кабінеті секретаря Кременчуцького губернського комітету компартії «товаріща» Свистуна починалася нарада. Тут зійшлися командир 25-ї стрілецької дивізії Зомберг, комісар 74-ї кавалерійської бригади цієї дивізії Михайлов, голова Кременчуцької губернської ЧК Курятников, губернський воєнком Чекаленко,[1002] заворг Бєлєнькій, працівник Одеської губчека Кошелєв, Петро Пташинський і низка відповідальних працівників «губпарткома».

— Ми сабралі вас, — почав «товаріщ» Свистун, — так как наступіло врємя навєсті порядок в ґубєрніі, создать условія для нармальной работи совєтскова партійнова апарата і общєствєнних орґанізаций в ґородах і сьолах. Во мноґіх сьолах Золотоношсково і Чіґірінсково уєздов сєльсовєти, волісполкоми, рєвкоми, комбєди отсутствуют ілі засорєни кулацкімі елємєнтамі. В рядє мєст партійниє ячєйкі сущєствуют полулєґально. Важнєйшиє рєшенія партіі і правітєльства в етіх сьолах і волостях нє виполняются, особєнно нєудовлєтворітєльно поступаєт хлєб на ссипниє пункти. Заготовка хлєба в рядє волостєй вообщє нє вєдьотся. Прічіной етово являєтся бандітізм. Дошло до того, что в уєздний центр Чіґірін можно попасть только в сопровождєніі воінской часті. Знамєнскіє лєса с Холодним Яром осєдлалі атамани Заболотний,[1003] Чучупака, Полтавєц-Остряніца, в Золотоношском уєздє тєрорізіруют сьола Вєрємєєвку і Жовніно, сєло Кєлєбєрду — атаман Калібєрда… Настало врємя рєшитєльно, всємі доступнимі срєдствамі унічтожить осіниє ґньозда атаманщіни, і в пєрвую очєрєдь на Правобєрєж’є…

Свистун зачитав директиву «центра» про необхідність у найкоротший термін покінчити з «бандітізмом» у Кременчуцькій губернії, нормалізувати роботу партійного і совєтського апаратів, «ліквідіровать бандітскоє ґнєздо в Холодном Яру».

— Ми пріґласілі сюда всєх, кто будєт праводіть халадноярскую апєрацию і абєспєчівать виполнєніє дірєктіви в кратчайшиє срокі. Ви далжни асущєствіть ето рєшеніє партіі і правітєльства, прівлєкая бєдноту, саздавать всє условія для нармалізациі палаженія в районах Знамєнка — Чіґірін — Чєркаси, васстановіть там орґани савєтской власті, аказать самоє енерґічноє садєйствіє камуністам етого района, арґанізовать партійниє ячєйкі, рєвкоми там, ґдє унічтожени бандітамі і длітєльноє врємя нє дєйствуют волостниє і сєльскіє савєти, васстановіть работу комнєзамов. Актів, каторий ви арґанізуєтє, направьтє на виполнєніє продналоґа.

«Центром бандитизму», як довідався Пташинський, був Холодний Яр, а його «штабом» — Мотронинський жіночий монастир. «У разі потреби» секретар Кременчуцького губернського комітету компартії дозволяв «знищити це осине гніздо», тобто сам монастир…

Далі «товаріщ» Свистун порадив «широко і вміло» використовувати у роботі постанову Надзвичайного з’їзду совєтів України про амністію тим, хто складає зброю, припиняє боротьбу проти совєтської влади і здається.

— Вам прєдоставляєтся право аб’являть амністію от імєні с’єзда совєтов… Атпєчатанний тєкст пастановлєнія об амністіі вам видадут.

Для керівництва операцією було створено губернську надзвичайну трійку. Їй безпосередньо і підпорядкували трійку надзвичайних уповноважених з боротьби проти «бандитизму» в районі Холодного Яру (Чекаленка і двох одеситів — Кошелєва і Пташинського). Вони автоматично стали заступниками військових комісарів бригад 25-ї стрілецької дивізії. До кожного з них було прикріплено кавалерійський ескадрон.

— У каждово із вас в падчінєніі будєт дастаточно байцов і аружия, в том чіслє станкових і ручних пулємьотов… — казав Свистун.

Кожному надзвичайному уповноваженому надавалося право розпускати сільради, волосні виконкоми і ревкоми, а також створювати їх, арештовувати всіх, хто підозрювався у зв’язках із «бандитами» й «бандитизмі», розпускати партійні осередки і створювати нові, погоджуючи, щоправда, свої дії з Чигиринським повітовим комітетом більшовицької партії.

— Лічності уполномочєнних об’являются нєпрікосновєннимі, — завершив промову Свистун. — Вас моґут арєстовать только с санкциі ґубєрнской тройкі.