Розділ «Вояцькі біографії»

21 квітня 1922 року. Повстанець Ґонта-Лютий».[424]

За два дні, 23 квітня, сотник Лютий-Лютенко до свого звіту доточив доповнення. Назвав його «До докладу про організацію «Холодного Яру». Ось воно: «В 1921 році в червні місяці організація «Холодного Яру» — ядро на чолі з Нестеренком — доходила до кількості 120 козаків і старшин, — зазначав Іван Лютий-Лютенко. — В цей час організація ядро акцій не проводить, а налагоджує свої зв’язки з своїми ячейками і організацією на містах. Ця організація охоплювала такі повіти: Олександрійський, Єлісаветградський, Звенигородський, частина Уманського, в Чигиринському існувало ядро цієї організації, в Звенигородському — філія цієї організації під командуванням Чорного Ворона і Ґонти. В Чигиринському, Олександрійському і Єлісаветградському — організації з філіями під керуванням Завгороднього, Хмари 1, Хмари 2, Іванова (котрі відомі мені), Уманщина — Дерещук. Силою були ці відділи в залежності від умов, при якіх приходилось оперувати, то збільшувались, то зменшувались, але ж в подібному складі було не менше 5 старшин + 20 і козаків 30. Всі ці організації мали зв’язок між собою через людей-селян, а також мали зв’язок через своїх довірених з отаманом Нестеренко, останній мав зв’язок з отаманом Гулим, звідки одержував накази.

Головною задачею (яку ставив полковник Нестеренко) було підготовити людність до загального повстання — заснованням маленькіх повстанчих відділів на селах, якіх задача була агітація за повстанців і поширювати від себе повстанчу організацію, вербуванням… до своїх відділів. В цьому районі було засновано відділів на волость 2–3… Ці відділи було заснувати не тяжко, тому що селяни йшли назустріч… селянська інтелігенція. Організаційна праця продовжувалась до виїзду мого… Відділи (…) робили наскоки на установи, а также (на) частини Червоної Армії. Організація продовжувалась конспіративно.

На Херсонщині та Катеринославщині восени появилась організація «білих», білогвардійська, з нею тримали зв’язки Чорний Ворон. Організація білих була забезпечена великими грішми. Мала свої організації в Харкові, Москві.

Нестеренко — отаман-людина чесна, ідейна, не погромщик. Організація «Холодного Яру» у населення користується повною допомогою. В зазначеному районі (все) організовано так, що наколи б був фронт, то в ньому вибухнуло б загальне повстання. Весь район організацій під гасло У. Н. Р.

23. IV. 22. Відомості подані повстанцем Лютим…»[425]

І навесні 1922 року підпільна робота йшла досить жваво. Нестеренко відвідав Хорольський повстанський комітет, де зустрівся з отаманом Іваном Савченком-Нагірним і зобов’язав його створити Окружний повстанський комітет.[426]

Надію давало оголошене на квітень повстання. Та надії не здійснилися — чекісти працювали на випередження і удари завдавали чи не щодня.

Уже у квітні (а може, і раніше) 1922 року більшовики отримали цінні дані про Хмільовську підпільну організацію на чолі з отаманом Карпом Федоровичем Синицьким. Вирішальну роль у її провалі зіграв Іван Коваленко, рідний брат отамана Юхима Івановича Залізняка із с. Хмільове (не плутати з Мефодієм Голиком-Залізняком). Рятуючи своє життя, Іван (він проходив у справі як обвинувачений) видав тих підпільників, яких знав. Збереглися його характеристики деяких учасників підпілля.

«НЕСТЕРЕНКО — 35 лет, высокого роста, шатен, лицо продолговатое, худое, бритое, плечи средние, телосложение — худой, является командующим округом, в который входит Елисеватградский уезд.

БЕРЕЗНЯК Тихон Абрамович — 25 лет, среднего роста, брюнет, волос большой, зачесан вверх, лицо круглое, полное, бритое, смуглое. Голос при разговоре мягкий (тенор). Одет в черное пальто (кожух) с черным каракулевым воротником, поношенное. Фуражка австрийского фасона. Адъютант командующего округом.

ГУРЖОС Анна Васильевна — 25 лет, среднего роста, брюнетка, лицо смуглое, худощавое, круглое. Взгляд веселый. Голос при разговоре мягкий. Одета в украинскую одежду. Связок при командующем округа».[427]

Іван Коваленко дав свідчення на підпільників Пилипа Бабича, Леонтія Колесниченка, Василя Пильненького, наречену Тихона Березняка Меланію Прядко та інших. Почалися арешти…

Читаючи протоколи допитів, я виявив низку учасників підпілля у Єлисаветградському повіті, а саме: зв’язковий Абрашка, Бабич Василь, Бабич Іван, Бабич Марія (арештована влітку 1922 року), Бабич Пилип Володимирович із с. Хмільове Єлисаветградського повіту, 35 років; Бабич Платон Володимирович із с. Новоолександрівка Хмільовської волості Єлисаветградського повіту (арештований влітку 1922 року); Березняк Андрій, молодший брат Тихона Березняка; Березняк Тихін Абрамович із с. Обознівка, директор гімназії в Глодосах (1918), начальник Єлисаветградського повстанського району (1922); Бобенко (завідувач Ставидлянського технікуму); Бурлака Іван, криміналізувався; Гетьманець Іван, Гетьманець Микита, Гетьманець Роман із с. Хмільове, 40 років; Гетьманець Степан, зв’язкова Ґандзя, Гончар Степан Степанович із с. Новоолександрівка Хмільовської волості, коваль; Гуржос Анна (Марія) Василівна, вчителька з с. Хмільове, зв’язкова Герасима Нестеренка-Орла і Тихона Березняка; Данильченко Тихін, Дибенко Степан, зв’язковий Андрія Гулого-Гуленка (збирався піддатися на «амністію»; криміналізувався); Добрицький Леонід, Докієнко Іван, Забродський Пилип (криміналізувався, піддався на «амністію»), Залізняк Григорій (зв’язковий Нестеренка-Орла), Калюжко (Калюжик), козак отамана Герасима Нестеренка-Орла; Калько Митрофан із Глодос, Карнаухова Галина Микитівна із с. Гнилякове Одеського повіту (жителька с. Обознівка, вчителька, арештована влітку 1922 року); Ковалевич, артистка з Єлисаветграда (Паніматка, Ковалевичка); Коваленко Іван Іванович (розстріляний), Ковальчук (отаман, підпорядкований Герасиму Нестеренку-Орлу), Колісниченко Леонтій із с. Льодяне Ерделівської волості (зв’язковий, господар конспіративної квартири, міг бути організатором підпільної мережі, 35 років), Компанієць Петро з м. Хмільове, Коркач Микита із с. Льодяне Ерделівської волості (40 років), Коханенко Семен (криміналізувався), п’ятнадцятилітній зв’язковий Компанієць Петро, Королько Іван Захарович із Попівки Глодоської волості (арештований влітку 1922 року), Кременчук (?) Тихін, Кударенко Михайло, Малаш (Малиш, Мелаш) Павло з с. Новомиколаївка (Колоколове), 25 років (зв’язковий між отаманами Тихоном Березняком і Карпом Синицьким); Малюшевський Казимир, Мельниченко Санько, Микита (козак отамана Герасима Нестеренка-Орла), дідусь Миронюк Гнат із с. Хмільове, Могила Семен із с. Рівного, Мороз Іван із с. Голикове, Неживий Антон, Нежива Наталія Антонівна (арештована влітку 1922 року), Неживий Павло Антонович із с. Новоолександрівка, зв’язкова Надійка (арештована), зв’язкова Павка, п’ятнадцятилітній зв’язковий Патютко Віктор, Патютко Терентій, зв’язковий Петрусь, Пильненький Василь Савович (воєнком с. Хмільове, 35 років), Прядко Меланія Микитівна з Глодос, 23 роки, вчителювала в Обознівці (господар явки); Савченко Михайло, п’ятнадцятилітній зв’язковий Нестеренка-Орла Слісаренко (Снісаренко) Микола Арсенович (їздив у Польщу до Юрка Тютюнника), Сопілка Павло, Сопілка Федір із с. Хмільове (40 років), Стеценко (вбитий 1920 року), вчителька Тихонова Олена Прокопівна, Харченко, козак отамана Герасима Нестеренка-Орла «Ходя» (напевно, китаєць), зв’язкова Четвертак Ірина (панна, колись була в монастирі), Ямчук, Харченко (ад’ютант отамана Залізняка), Хівренко Захар Тимофійович (козак комендантської сотні на Помішній у 1918 р., козак Армії УНР у 1919 р., був у загоні Козубського ніби сотником, арештований влітку 1922 року); Хорунжий Дмитро Ісакович (курінний Добровеличківського куреня Вільного козацтва, старшина отамана Залізняка), Ярошенко Федір, Ярошенко Тихін Федорович (арештований 1922 року), Ярошенко Тихін Якимович (арештований влітку 1922 року).

Знекровлене українське підпілля завмирало, зв’язки переривалися, люди ще глибше лягали на дно. Безперспективність боротьби ставала очевидною, відтак і охочих підставляти свою голову ставало все менше. Та й стосунки між отаманами, виснаженими боротьбою і пригніченими відсутністю позитивної перспективи, ставали все напруженіші. Так, влітку 1922 року отамани Загородній, Голик-Залізняк і Гупало перестали визнавати зверхність Нестеренка-Орла. Лідером цієї трійки став Ларіон Загородній…

З Нестеренком-Орлом було пов’язано багато підпільних організацій, зокрема і Первомайська. У Первомайському повіті діяло кілька загонів Нестеренка-Орла під командуванням отамана Калюжного. Під час арештів у Первомайському повіті чекісти заарештували близько семисот осіб.[428]

Згідно з даними ЧК, підпільну організацію Нестеренка-Орла остаточно було розгромлено наприкінці осені 1922 року. Тоді окупанти заарештували понад 648 осіб. «Взято оружие, часть главарей…»[429] — доповідали чекісти. У списку арештованих у справі, яку чекісти глузливо назвали «Щирие», фігурують Герасим Нестеренко і його заступник Тихін Березняк.[430] Раніше справа називалася «Заповіт», але 24 жовтня 1922 року її перейменували на «Щирие». Цей день, напевно, і став днем масових арештів підпільників…

Важко реставрувати біографії підпільників, особливо коли вони діяли 85 років тому. І все ж деякі з них відновлено. Та бере розпач, що тисячі борців за волю України лишаються незнаними і досі. Тож наведу хоч список частини заарештованих у справі «Щирие». Ось ці щирі українські патріоти, які проходили у справі холодноярських отаманів: Акулов, Іван Максимович Арсирий, Білоус (Чорний Ворон), Василь Балло (Болов?), Павло Бабенко, Олександр Белінський, Ф. Бутурлименко, Блиндер, Прокіп Іванович Бондар, Бабенко, Бородай-Залізняк, Баранов, Баран, Степан Бондаренко, Михайло Вербицький, Вороний, Верниголова, Любов Васильєва, Валов, Здобудь-Воля, Виноградов, Гаркуша, Гонтаренко (Микола?), Григорій Гоцинбилер, Воїнов-Гонта, Горобець, Глаголєв, Гриценко, Ган, Гулий-Гуленко, Гнилорибов, Гупало Герасим, Годун, Гнибіда, Гайнц, Дроботковський, Олександр Денисенко, Антоніна Де, Дорошенко, Діденко, Федір Долбенко, Дудник, Федір Довгань, Захар Довгань, Євстаф’єв, Олександр Єфімов, Жицький, Жицька, Жуков, Григорій Жидкевич, Жовтий, Зеленський, Зінченко, Ларіон Загородній, Задністровський, Ільєнко, Іванов, Іванова Олена Іванівна, Квасніков, Кравченко, Сергій Клепач, Жозефіна Курек, Кадуйка, Крюкова, Канівський, Петро Караман, Кучеренко, Кишенко, Андрій Кутузов, Йосип Коваль, Андрій Колот, Котляр, Григорій Князев, Кузнєцов-Лютий, Кваша, Крауз, Петро Кучма (отаман з Аджамки), Коваленко, Ляшенко, Луста, Валентина Лютинська, Роберт Іванович Лисенко, Олексій Лисенко, Ласкава Галя (Ганя?), Трохимович (Трохимов?) Михайло Васильович, В. І. Майборода-Сірко, Можар, Маєр, Малий, Михайлик, Москалець, Мушкет, Маслак, Михельс, Корній Манько, Наненко, Нечай, Нимченко, Николаєв, Микита Омелянович Нереїмі-Новак, Омелянович, Орленко, Овиш, Павленко, Наталія Костянтинівна Пупкова, Пушков, Юхим Пузенко, Гаврило Попович, Поліщук Переймивовка, Приймак, Іван Пшеничний, Петрик, Роберт, Рибка, Сукач, Скитко, Йосип Стуль, Сірий, Сергєєв, Сопельнік (Сопільник?), Савченко, Студеня, Стулий (Стулій?), Сікорська, Седлецький, Олександр Михайлович Смірнов, Савчук, Василь Сорочай, Слюняненко, Сашко, Семен, Свищ, Сергій Стрелецький, Сердюк, Скляр-Сірко, Микола Сильвестров, Іван Ткаченко, Тараненко, Гресило, Устимович, Федорук, Фляк, Фатер, Хайлюк, Харченко, Хоменко, Чернявський, Іван Черевик, Шевченко, Олена Шабанова, Фрося Шабанова, Володимир Шулалкін, Щекотов, Іван Щербак, Яків Якубенко, Григорій Яковенко, Яремчук, Петро Яченко, Ясинський, Юрченко.

Список цей написано чекістами похапцем, мабуть, у день масових арештів, тому в ньому часом одну й ту ж людину внесено двічі, а то й тричі (наприклад, Нестеренка-Орла), інколи одне і те ж прізвище подається у різних варіантах. У списку помилково фігурує і Платон Петрович Черненко (отаман Чорний Ворон) — принаймні у грудні 1922 року він ще діяв. Напевно, помилилися чекісти і стосовно Ялисея Степановича Черевика (отамана Лютого) — він хоч і був на чекістському гачку, але, наскільки відомо, йому все ж вдалося уникнути арешту.

Щоб не розсекречувати своїх агентів, чекісти «арештували» й двох провокаторів — Трохименка-Гамалія і Терещенка (Завірюху-Степного). Вони і у в’язниці продовжували свою юдину роботу, прикидаючись «братами по нещастю» та прислухаючись до розмов людей, яких прирекли на смерть.