Розділ «Вояцькі біографії»

Коли кулі співали

Коли частини Армії УНР, виспівуючи про славу Наливайка, Сагайдачного, Дорошенка та Гайдамаччину, рушили з Холодного Яру на південь, Василь Чучупак почав підготовку до повстання проти червоних. Настрій холодноярців був чудовий: вони зустрілися з українською армією, наочно переконалися, що боротьба за Україну продовжується не тільки в Холодному Яру та його околицях. Піднесення спричиняло й стрімке наближення весни…

Та повстанська весна 1920-го почалася з трагедії… 12 квітня під час бою на хуторі Кресельці, що при мельничанській дорозі до Мотриного монастиря, потрапивши в оточення, застрелився Василь Чучупак. Озвірілі більшовики, дико радіючи своєму успіху, били вже мертвого отамана — ногами, кольбами рушниць, лаялися гидкою московською лайкою.

Прив’язавши небіжчика ногами до коня, притягли в Мельники. Вже у дворі здерли одяг і кинули в сіни:

— Палучайтє сваєво бандіта!

Петро Чучупак у цей час лежав на тачанці, обкручений дротом.

— Не журіться, — гукнув до батьків, — вмираємо за Україну з чистим сумлінням… Не кажіть поки що нічого дочці…[62]

Та де там! Прибігла дружина Ганна з Лідою… А більшовики — навмисно:

— Палюбуйтєсь, палюбуйтєсь… Сєйчас за сєлом расстрєляєм!

Ганна — в крик, а п’ятирічна Ліда, вхопившись за шинель червоного командира, затупотіла ніжками: «Не дам батька!» Кацап’юга, відіпхнувши її ногою, наказав:

— Заґаняйтє всєх в сєрєдіну і зажиґайтє дом…

Ледь не подушилися від диму, поки люди випустили…

Поховали Василя на цвинтарі, на самій горі. «Ховали ввечері без пострілів, без пісень, без промов. Понуро мовчала озброєна юрба, і в тій мовчанці відчувалася велична грізна обітниця помсти»,[63] — згадував Юрій Горліс-Горський у своєму історичному романі «Холодний Яр».

За кілька днів у ЧК розстріляли Петра… Попри смерть отамана та начальника штабу, Холодноярська організація не розсипалася. Більше того, 1920 рік став періодом розквіту повстанського руху на Чигиринщині, а полк гайдамаків Холодного Яру розгорнувся в бригаду. Все це підкреслює видатні організаторські здібності Василя і Петра, які творили військово-політичну формацію навколо національно-визвольної ідеї, а не своїх осіб. Отамани загинули, але не загинула ідея… Довкруги неї й об’єднувалися все нові й нові козаки. Продовжували боротьбу рідні брати Василя і Петра — Олекса та Дем’ян, двоюрідний брат Семен Чучупак — член Холодноярського повстанського комітету.

Зовсім інакше склалося в сусідній Чигиринській «республіці». Після вбивства її отамана Свирида Коцура, що пережив Василя Чучупака лише на два дні, коцурівська організація миттєво розпалася, — хоч залишалося ще багато братів Свирида. Національно свідома частина Чигиринської «республіки» на чолі з Юхимом Ільченком приєдналася до холодноярців…

Завдяки Юрію Горлісу-Горському слава про братів Чучупаків через поле забуття докотилася до наших днів. 28 жовтня 1995 року на місці останнього бою Василя Чучупака з ініціативи Всеукраїнського політичного об’єднання «Державна самостійність України» та за участю ОУН під проводом Миколи Плав’юка й Українського козацтва на чолі з гетьманом Володимиром Мулявою було поставлено перший меморіальний знак гайдамакам Холодного Яру. А з квітня 1996-го у Мельники на могилу до Василя Чучупака щороку з’їжджаються українці різних земель.

Багато років панахиду відправляв отець Василь, священик Української православної церкви Київського патріархату. Правив панотець і на братській могилі холодноярських козаків-повстанців — Петра Токовенка, Прохора Деркача, Руденка і Гаврилка Полтавця. Сестра Петра Токовенка Параска Чиж розповідала нам, учасникам вшанувань, як братові перед смертю більшовики відрізали вуха, ніс, губи, викололи очі…

Завершуються вшанування на берегах Гайдамацького ставу, де колись гайдамаки святили ножі. Тут традиційно відбувається поминальна трапеза…

Якщо в перші роки до Василя приїжджали переважно члени та симпатики ДСУ, то невдовзі до вшанувань почали долучатися нові й нові організації. Тож щороку вклонитися холодноярцям приїжджає все більше і більше українських сердець, у яких палахкотить вогонь Холодного Яру. Коло духовних нащадків гайдамаків Холодного Яру росте і міцніє.

Серед них і члени Молодіжного націоналістичного конгресу, і козацька організація «Тризуб», силами і коштом якої в серпні 2002 року було поставлено гранітні, мистецьки зроблені, хрести на могилі Василя Чучупака та братській могилі холодноярських козаків у Мельниках, а також величезний, восьмитонний, пам’ятник на місці останнього бою Головного отамана Холодного Яру…

Говорячи про відродження Холодноярської слави, не можна оминути й прізвища уродженця Запоріжжя Володимира Сапи, коштом якого 2003 року в центрі Мельників було споруджено прекрасний пам’ятник героям Холодного Яру.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Коли кулі співали» автора Коваль Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вояцькі біографії“ на сторінці 5. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи