Розділ «Голодомор 1932-1933: Причини, жертви, злочинці»

Зазначу, що каральний смисл більшости цих та наступних постанов спрямований не так проти селян ("куркулів"), як на сільську та районну адміністрацію, частина якої, усвідомлюючи катастрофу, притримувала зерно для зменшення її наслідків і часто утримувалась від застосування жорстоких репресій. Внаслідок цього під прес терору попадали не лише селяни ("куркулі"), але й керівники колгоспів, сільрад, районів, можливо, останні в першу чергу. Так, секретар Київського обкому партії Демченко повідомляв про "чистку" 15 партійних осередків в области; про зняття з посади секретаря Погребищенського РПК за те, що "он запретил колхозам до окончательного обмолота и выяснения окончательных результатов выполнять план хлебозаготовок"; про зняття з посади директора Лучанського радгоспу й виключення його з партії, бо він не здав усього хліба. [2, с.266, 267].

Більшу інформацію про опір масовому вилученню хлібопродуктів маємо з Одеської области. Тут "сильнее, нежели в других районах, сопротивление хлебозаготовкам в Троицком, Любашевском, Кривоозерном и Первомайском районах. Так, Троицкий район дал 37 % годового плана. Любашевский 40 %, Кривоозерный — 46 %". За "невыполнение Троицким РПК директив ЦК и обкома об организации товарных репрессий и других мер решительного нажима на колхозы и единоличников, саботирующих выполнение плана хлебозаготовок" секретарь райкому Павлович та голова райвиконкому Чумак були зняті з посад. "... для проведения специальных (!) решительных мер, обеспечивающих безусловное выполнение годового плана, командировать в Троицкий район бригаду обкома под руководством т.Израилевича в составе представителей ГПУ, прокурора и ответственного инструктора обкома" [2, с.268].

В листі від 8 грудня Косіор повідомляє своїх московських хазяїв, що на чорну дошку занесено 6 крупних сіл та до 400 колгоспів. Окрім того, "сейчас привлечено к суду 327 человек коммунистов. По разобранным в октябре-ноябре делам осуждено 9 человек к высшей мере. Среди них главный контингент составляют должностные лица колхозов. За самое последнее время вскрыто несколько крупных дел районных работников. Например:

1) Балаклейское дело (Харьковской области). Хорешко, Ус, Фишман, разложившим район, смотревшим сквозь пальцы на хозяйничанье в ряде колхозов кулачья, на массовое разворовывание колхозного и совхозного хлеба, подпевавшим кулакам, что хлеба в районе нет, потакавшим саботажу заготовок.

2) Ореховское дело (Днепропетровская область). Пока арестован бывший председатель колхозсоюза Пригода, который организовывал по колхозам всякого рода преувеличенные фонды, потворствовал укрывательству хлеба, открыто говорил о защите колхозов от хлебозаготовок.

3) Носовский район (Черниговской области). Арестован заворг райкома Яременко, заявивший, что хлебозаготовки — это грабеж крестьян и что в ЦК сидят контрреволюционеры, заявивший о выходе из партии.

4) Кобелякское дело (Харьковской области). Арестован секретарь райкома Ляшенко, который вместе с другими районными работниками организовал составление жульнических балансов для доказательства нереальности плана, организовал "петиционную" кампанию ряда колхозов в ЦК о тяжести плана, тогда как сами правления этих колхозов говорят, что они ошиблись.

5) Большетокмакское дело (Днепропетровской области). Арестована группа работников района. Ленский — заворг РПК, Косяченко — зав. райснабом, Дворник — зав. райземотделом, Зык — зав. райфинотделом, Долгов — председатель горпо, пробравшиеся в партию, скрыв при вступлении свое прошлое (сыновья кулаков), —активно боролись и организовывали борьбу против хлебозаготовок, не только не вели борьбы с кулаком, но попустительствовали ему..." (2, с.282-288).

Дніпропетровський обласний прокурор Кумпікевич, голова обласного суду Румянцев та виконуючий обов'язки зав. оргінстру Горенштейн 6 грудня 1932 р. дали довідку обкому партії — "Про судові репресії в справах, пов'язаних з хлібозаготівельною кампанією в Дніпропетровській области". З боку органів юстиції була надана така "допомога в проведенні хлібозаготівель":

За нездачу хліба від початку хлібозаготівлі до 5 грудня на різні строки тюремного ув'язнення засуджено 2379 одноосібників;

За розкрадання хліба за той же час засуджено 5215 осіб, з них до розстрілу — 174;

За приховування, "розбазарювання", незаконний помол зерна тощо засуджено голів та інших посадових осіб колгоспів — 1062, з них до розстрілу — 59 [2, с.280, 281].

Таким чином, лише в Дніпропетровській области від початку хлібоздачі до 5 грудня 1932 р. було репресовано 8656 осіб, з них 233 засуджено до розстрілу. Якщо це перевести на всю Русь-Україну, то репресованих було біля 65000, а розстріляних — біля 1700.

Це була війна, у якій гинули лише українці. Це була етнічна війна, метою якої було винищення нашого народу.

В січні хліба вже давно не було, але "боротьбу за хліб" продовжували "органи юстиції". 29 січня 1933 р. нарком юстиції та генеральний прокурор УСРР Поляков інформував ЦК КП(б)У [2, с.345-348]:

За 4-ту п'ятиденку січня по 182 районах УСРР (не наведено даних по Вінницькій области) засуджено за нездачу хліба 1306 осіб...;

За розкрадання хліба по 184 районах засуджено 964 чоловік...;

За незаконний помол по 147 районах засуджено 87 осіб...;

За спекуляцію хлібом по 176 районах засуджено 211 осіб...;

За контрреволюційний саботаж по 122 районах засуджено 419 осіб, з них 20 — до розстрілу. Серед засуджених по цій статті: голів колгоспів — 71, членів управ колгоспів — 71, комірників - 56, завгоспів - 27, рахівників - 38.