Розділ «Голодомор 1932-1933: Причини, жертви, злочинці»

Ні для споживання селянами, ні тим більше товарного хліба в селах вже не було, отже, все населення, а сільське та районне начальство в першу чергу, були "злісними саботажниками" хлібоздачі. На виконання указу від 14 грудня, для підсилення терору та щоб "принять все необходимые меры организационного и административного порядка для выполнения плана хлебозаготовок" вже через 5 днів в Україну приїздять Кагановіч та Постишев (2, с.295).

Вилучення фондів — останніх резервних запасів зерна

Постановою від 23 вересня 1932 p., підписаною Молотовим та Сталіним, Москва попереджала, що в поточному році ні колгоспам, ні радгоспам насіннєва позика видаватися не буде ні для озимого, ні для ярового посіву й зобов'язувала "возложить на председателей колхозов, директоров МТС и директоров совхозов ответственность за выделение полностью семенных фондов к яровому севу в установленные СНК и ЦК сроки (не позднее 15 января 1933 г.) и за их сохранность" [2, с.238].

Постановою від 18 листопада політбюро ЦК КП(б)У зобов'язало створити в колгоспах натуральні фонди (насіннєвий, фуражний, продовольчий та інші), суворо заборонило їх розходувати, і навіть дозволило зарахувати у плани хлібоздачі натуральні фонди тих колгоспів, які не можуть виконати плани реквізицій.

З огляду на такі строгі директиви хазяїв директора колгоспів та радгоспів, думаючи про весну та щоб не бути "антисоветчиками та контрреволюціонерами", заклали насіннєві фонди. Та вже в кінці листопада, коли від них вимагали "здавай!, здавай!, здавай!", а здавати їм вже було нічого, деякі з них почали вивозити зерно з фондів, щоб не бути "саботажниками". Але українське колоніальне начальство, яке московські хазяї звинувачували в нерішучости та невимогливости, боялося, що навесні 1933 р. без посівного насіння буде зірвана посівна кампанія, отже, воно може бути звинувачене в контрреволюції. А тому указом від 29 листопада здавати насіннєве зерно в рахунок реквізицій політбюро ЦК КП(б)У знову заборонило.

Та "республіканські" товаріщі, принаймні деякі, не розуміли. Утримання "натуральних фондів" могло б послабити голодомор, а це у плани його організаторів не входило. У Москві українську постанову про створення зернових фондів та зарахування їх у план реквізицій відміняють: "ЦК ВКП(б) поступил совершенно правильно, отменив наше решение от 18 ноября о колхозных фондах..." (Лист Косіора від 25 грудня 1932 p., 2, с.299). Метою прибулих в Україну Кагановіча та Постишева було як прослідкувати за вилученням будь-яких решток зерна в колгоспах, так і поправити й поставити на свої місця українських "товаріщей".

24 грудня 1932 р. секретарям райкомів та головам райвиконкомів направляється лист "Про обов'язкове вивезення всіх наявних колгоспних фондів, у тому числі й посівного, в рахунок виконання плану хлібозаготівель". Виходячи з його змісту, це надзвичайно важливий документ:

"1. Во всех колхозах, не выполнивших плана хлебозаготовок, в пятидневный срок вывезти все без исключения наличные колхозные фонды, в том числе и семенной, в счет выполнения плана хлебозаготовок.

2. Всех, оказывающих этому делу сопротивление, в том числе и коммунистов, арестовывать и предавать суду.

3. Предупредить всех председателей колхозов, что в случае, ежели по истечении указанного срока будут обнаружены какие-либо невывезенные или скрытые фонды, амбары и т.п., председатели, а также другие виновные в этом должностные лица будут привлечены к судебной ответственности и сурово покараны.

4. Обязать секретарей РПК, председателей РИК и уполномоченных обкома в 24 часа вручить настоящее постановление председателям колхозов под расписку". (2, с.296).

Характерно, що це саме лист, а не постанова політбюро ЦК КП(б)У, а зважаючи на його важливість, лист підписали аж три особи: Косіор, Строганов, Алєксєєв, всі — неукраїнці. В чім же справа, чому такий важливий документ не пішов від колективного керівництва компартією, політбюро?

Не зважаючи на те, що політбюро ЦК КП(б)У було лише маріонеткою в руках Москви, не зважаючи на тиск Кагановіча та Постишева, воно не могло прийняти таку постанову, бо це був смертельний вирок українським селянам. Єдине розумне цьому пояснення — в політбюро була "українська партія", яка напевне опиралася очевидній смерті мільйонів українців. Про те, що в політбюро йшла боротьба, свідчить "Лист секретаря ЦК КП(б)У Косіора членам та кандидатам в члени політбюро про необхідність вивезення насіннєвих фондів як засобу боротьби проти саботажу хлібозаготівель", датований наступним днем, 25 грудня. В ньому створення насіннєвих фондів він вважав помилковим, а необхідність їх вивезення обґрунтовував боротьбою з куркулями й звалював на них всі негаразди з хлібозаготівлею.

До речі, про "куркулів". За даними ЦСУ в 1927 р. в Україні заможні селяни ("куркулі") становили 3,8 % від усіх селянських господарств. У 1929 р. їх залишилось 1,4 % [2, с.29]. До 1932 р. їх вже зовсім не було. Понад 200 тис. сімей заможних селян, серед них багато середняків, за роки колективізації були "розкуркулені", тобто, розорені, пограбовані й вислані на Північ та до Сибіру.

Отже, разом з Косіором лист про вилучення натуральних фондів підписали далеко не перші особи в Україні. Якщо Строганов був членом політбюро, то Алєксєєв не був ні членом політбюро, ні секретарем ЦК.

Аби лист разом з Косіором підписав член політбюро і голова РНК України Чубар, дуже поважна особа, то в підписах Строганова та Алєксєєва не було б ніякої необхідности. Отже, Чубар не був згідний з вилученням зернових фондів й на політбюро цю вказівку з Москви не підтримав. Лист не підписали також другий секретар ЦК Хатаєвич, секретарі Любченко, Зайцев, Терехов та Голод, кожен з них в партійній ієрархії був вищий за Алєксєєва. Що стосується Любченка, Зайцева та Терехова, то найімовірніше, вони не були з цим згодні й під тим чи іншим приводом підписувати відмовились. З них Терехов був дуже впливовий, бо був також і членом політбюро, і секретарем Харківської (столичної) партійної організації.

Стосовно Хатаєвича та Голода теоретично не виключено, що й вони були проти, але швидше всього підписувати листа їм, як жидам, було не рекомендовано, досить одного Косіора, бо виходило б так, що жиди невідворотно прирікають українських селян на голодну смерть. Нагадаю, що лише у жовтні Хатаєвич був призначений другим секретарем ЦК КП(б)У за твердість та рішучість у проведенні хлібних реквізицій. Так само свого часу Лєнін-Бланк категорично забороняв тов.Троцькому виступати в пресі або іншим способом з заявами про вилучення церковних скарбів, це мав зробити тов.Калінін, москаль.

З "української групи" в політбюро дуже авторитетним був Скрипник (всього там було 6 українців з 13 членів). Очевидно, Чубар, Скрипник та Терехов й провалили постанову політбюро ЦК КП(б)У про вилучення зернових фондів з колгоспів. Двоє з них вже через місяць (Скрипник та Терехов) були понижені на партійних посадах.

Відповіддю сільських районів на наказ про вивезення усіх зернових запасів було глухе мовчання. Воно й зрозуміло. Не можна зрубувати гілку, на якій сидиш. А тому вже через 5 днів Косіор направляє в обкоми та райкоми другий суворий лист-попередження "Про вивезення в п'ятиденний строк всіх наявних фондів у рахунок хлібозаготівель", в якому, зокрема, він пише:

"До сих пор еще районные работники не поняли, что первоочередность хлебозаготовок в колхозах, не выполняющих своих обязательств перед государством, означает, что все имеющееся наличное зерно в этих колхозах, в том числе и так называемые семенные фонды, должно быть в первую очередь сдано в план хлебозаготовок... ЦК КП(б)У предлагает... немедленно, на протяжении 5-6 дней, вывезти все наличные фонды, в том числе так называемые семенные, на выполнение плана хлебозаготовок... Всякую задержку в вывозе этих фондов ЦК будет рассматривать как саботаж хлебозаготовок со стороны районного руководства и примет соответствующие меры" [2, с.300, 301].