Порівнюючи втрати, що їх мали обидві воюючі сторони, можемо ствердити:
1. в боях першої фази втрати поляків були більші від українських і досягали коло 4% всієї сили;
2. втрати українського війська підчас переправи останнього дня досягали, згідно з польськими джерелами, 10.000 людей.
За недостачею докладних даних приймаємо, що й загальне число війська Хмельницького, подаване польськими джерелами на 200.000 людей (крім татар), в однаковій мірі перебільшене, як і число побитих на переправі.
І в цьому найгіршому випадку українські втрати під Берестечком сягали всього 5% втрат у людях.
Артилерія Хмельницького налічувала около 130 гармат, отже втрата 18 гармат під Берестечком це - найбільше 15%.
Порівняймо ці втрати до подібних втрат із інших воєн. Мірилом програної беруть звичайно втрати в бою; ці втрати числове все тим більші, що ближче до наших часів.
Не маємо докладної статистики з боїв XVII сторіччя. Зате знаємо вже, що Фрідріх Великий втрачав у своїх переможних боях до 30% людей. Під Колліном цей вождь втратив 60% піхоти і виконав відступ в порядку.
Наполеон мав теж не менші втрати. В бою під Асперн лягло 40% війська,
а під Ляйпціґом 23%.* В самому марші від Райну до Берна 1805 р. наполеонська армія зменшилася на 25%; в поході на Москву шлях Городно - Ковно Наполеон пройшов із 363.000 людей, а до Москви після 860 кілометрів - привів всього 95.000. З того бойові втрати досягли - 40%, маршові - 60%.
У світлі отих цифр українські втрати під Берестечком справді не великі, порівняно з вагою виконаного завдання. До того Берестечко дало українській нації вартості далекосяжного значення:
1. переконало, що бойова вартість повстанчої черні, себто невишколених у військовому дусі повстанців, дуже мала і що чернь не встані запанувати над своїми настроями в скрутні моменти бою;
2. піднесло завзяття, духа реванжу й спаяність нації;
3. створило світлу традицію, якою житиме українська нація ще довгі віки.
Традицію Берестечка принижують у нас не тільки польські, а за ними й інші чужинецькі історики, але теж українські, як оце хоча б Грушевський; для нього Берестечко це жахлива поразка. Та це погляди, що не витримують критики, коли розглядати їх у світлі фактичних воєнних подій. На жаль, ні Грушевський ні інші історики не звертали уваги на воєнну сторінку доби Хмельницького і тому їхні оцінки односторонні та кидають на наше минуле невірне світло. Для воєнної історії важливі не тільки блискучі ефектовні перемоги, але теж і тверді бойові чини, от хоча б як Берестечко, з яких майбутні покоління довгими віками могтимуть черпати для себе цінний досвід і науку.
Ні Хмельницький, ні старшина, ні теж козацтво не почувалися переможеними після Берестечка. І тому й до берестецької кампанії стосуються слова Наполеона, що гордо говорив про своїх вояків:
"Вони, хоч і відступають, та ніколи не почувають себе переможеними".
БІЙ ПІД БАТОГОМ (1-го - 2-го червня 1652 р.)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бої Хмельницького» автора Тис-Крохмалюк Юрий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БІЙ ПІД БЕРЕСТЕЧКОМ (28-го червня - 10-го липня 1651 р.)“ на сторінці 18. Приємного читання.