І стягалися нові полки охочих на війну козаків до визначеного гетьманським універсалом збірного пункту - Маслового Ставу.
Хмельницький став квартирою в Білій Церкві і тут покінчив воєнну нараду старшин (15-16 липня), що її розпочав був іще в Паволочі. Назначено нові збірні пункти: Маслів Став - для правобережних полків та Переяслав - для задніпровських, себто лівобережних полків. До війська і мали ставитись зараз же всі кінні, що були в козаках, а неспроможні й піші лагодитися в похід на пізніш, приготовляючи покищо сухарі.
Осьвєнцім, описуючи цю мобілізацію, каже: "Українське хлопство, виховзнувшися з небезпеки й повернувшися додому… знову набралося злих прикмет і духа бунту. Стало громадитися в гурти, заохочене універсалами Хмельницького".
Лист Потоцького від 25-ого липня доносить: "На Придніпрів'ї хлопи дуже бунтуються…"
"…Завзята чернь таборами йде під Корсунь…"
"…Почавши від Хвастова всі хлопи враз із козаками табором стоять із своїми достатками".
"Богун стоїть під Прилукою і по талярові збирає від хлопів на татар".
Впродовж: цього короткого часу Хмельницькому знову вдалося притягнути татар. Хоч хан у листі до гетьмана виправдувався, мовляв, під Берестечком завернув був тому, що не міг битися в лісі й болотах, але все ж козаки вважали його зрадником тимбільше, що орда повертаючися грабувала й брала ясир, неначе з ворожої країни, ба навіть напала була під Костянтиновом на український полк, що йшов на підмогу під Берестечко, та забрала йому всю гармату (15 штук) і обоз.
Та що далі, то все гірше велося татарській орді. Козацькі сили, що йшли на гетьманський заклик, громили татар, де лише могли. Найбільші втрати татари мали тоді в боях під Паволоччю, Чудновом і на уманському шляху. Великі татарські загони були знищені козацькими полками над Синіми Водами і на Царському Броді. Там козаки відбили весь ясир і награбоване добро.
Та не зважаючи на таке явне ворогування, гетьман все ж-таки зумів заново приєднати татар й переконати українське військо, що йому без татарської кінноти не обійтися.
20-ого липня Хмельницький стоїть з головною квартирою в Корсуні, а з ним 4.000 козаків. Решту розпустив на короткий час по домах. Одночасно під Корсунем стоять наново наймлені татари - около 30.000 - з новим беєм Канмамбетом у проводі. По всій Україні на визначені місця стягаються змобілізовані свіжі сили "з великою охотою і в порядку".
Так оце за небувало короткий час, бо ж тільки за два тижні, гетьман перевів реґулярну мобілізацію, полагодив татарську ворожнечу, - частково мечем, а частково дипломатичними заходами, - і станув на чолі нових збройних сил, готових до дальших боїв.
З незвичайною енерґією й талановитістю гетьман перетворив збройну силу України в один моноліт, - з неабияким воєнним духом. Від Берестечка лишився тільки спомин; надходили, насувалися нові воєнні події. В рік опісля святкує Україна величавий день нового переможного зусилля - бій під Батогом.
Тактичні завваження. Тактична оцінка бою під Берестечком незвичайно багата просто клясичними моментами.
Акція передових полків вдається згідно з наміченим пляном. Знищення великої сили Каліновського, що мала приготовити терен під задуману концентрацію польського війська в Україні, - заломлює цей основний плян короля і примушує короля пересунутися далеко на захід, аж під Сокаль. Уже те одне унеможливлює покищо акцію польського війська в серці України і пересуває цілу кампанію на захід, а це з кожного погляду було безпечніше й догідніше для Хмельницького. Сам же гетьман цим разом має зорганізоване запілля і зв'язки для постачання потрібного воєнного матеріялу, харчів і паші, а тому з більшою впевненістю, не ощаджуючи надмірно часу, - як це бувало в попередніх роках, - оперує доволі далеко від своєї центральної бази. Для постачання матеріялів і харчів використовує повстанчі загони Волині й Полісся, отже районів, що задля своєї теренової недоступности зберегли ще доволі великі припаси й охоронили їх були перед воєнними випадками. Сам центр української держави забезпечує невтральністю Радзівіла, але все ж гетьман таки обсаджує литовську границю ще й сильними пограничними полками - "на всякий випадок".
У передберестецькому періоді Хмельницький оперує головно зручним маневром, і то на те, щоб виснажити польське військо, щоб воно, навіть після можливо переможної для себе битви, не змогло, вже зібрати сил до дальшого походу вглиб української держави.
Така стратегія, звана звичайно стратегією виснажування, неподільно панувала в Европі від сотень років. Тридцятирічна війна - це власне яскравий приклад саме такої стратегії. Дух часу вимагав тоді таких засобів бою, що їх в одному, дрібному загалом, фраґменті бачимо в Хмельницького.
Під Нюрнберґом Адольф Ґустав тижнями стояв на місці проти Валленштайна і навіть не думав про бій. Обидва війська винищували засоби прохарчування в околиці, - щоб врешті після вісьмох тижнів одне з них, - в цьому випадку шведи, - уступило.
Тому стратегію виснаження можна вести лише до певних меж, а їх визначувало виснаження власного війська. Хмельницький у таборах під Тернополем недостачу харчів відчував неменш, як і поляки під Сокалем. Знаємо теж і про недуги, що завелися були в козацькому війську. Та все ж таки український елемент на труди й невигоди був видержливіший, ніж поляки.
Остаточно Хмельницькому залишилося до вибору: або відступити або йти в бій з головними польськими силами. Як бачимо з загальної характеристики боїв гетьмана, - відступ йому був завжди чужий. Тому одиноке, що могло прийти після цього виснаження - це бій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бої Хмельницького» автора Тис-Крохмалюк Юрий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БІЙ ПІД БЕРЕСТЕЧКОМ (28-го червня - 10-го липня 1651 р.)“ на сторінці 14. Приємного читання.