Розділ «Частина друга Документи»

VII. Способи реалізації програми «Б».

Очевидно, що реалізація викладених принципів польської політики на Сході Європи (див. розділ VI, пункти 5, 6 і 7) не буде легкою. Це вимагатиме використання усіх сил і можливостей всього польського народу, але повинно бути виконане. Бо від того залежатимуть вся наша майбутня міць і потужність.

Про можливий перебіг реалізації першої мети йшлося вже у розділі VI, пункт 3. Тут тільки можна додати, що зайняття Польською Армією (за тихої чи відкритої підтримки англосаксів) наших східних околиць мусить бути умотивоване за допомогою пропаганди, що це тільки повернення до кордонів Польщі 1939 р. і вся акція спрямована швидше проти Росії, а не проти України чи Білорусі. Відносно реалізації другої мети нашої політики на Сході Європи, то найбільшу трудність для нас становитиме спосіб погодження двох суперечностей, тобто виселення з кордонів Польщі як українців, так і білорусів, а одночасно утримання приязних відносин із самостійною Україною і такою ж Білоруссю.

Як ми вже зазначали вище: саме залишення тих меншостей у кордонах Польської Держави становило б постійну перешкоду для створення приязної і тісної співпраці між тими державами і Польщею, а тому вся ця велика акція повинна проводитись енергійно, але мудро, дипломатично і за допомогою таких засобів, щоб серед відповідних груп українців і білорусів не викликати занадто великого поглиблення ненависті до Польщі, бо це поставило б можливу майбутню федерацію Польщі з окремими Україною і Білоруссю, які зосередили своє населення у власних нових кордонах, під сумнів.

Отже, в першу чергу треба буде використа ти привід для обміну населення, причому в українській проблемі сл. д зазначити, що, якби не уманська, галицька і нинішня різанина, польського населення для обміну було б не менше, ніж українського.

Окрім цього, з тактичних міркувань найзручніше було б намагатися розв'язувати ці питання перш за все під кутом зору економіки (див. додані реферати № 2 і 3, тобто «Сільськогосподарська реформа в Україні і Білорусі»).

Таким чином, як видно з перелічених рефератів, Польща повинна висунути проект проведення в Українській і Білоруській державах широкої сільськогосподарської реформи, яка ґрунтуватиметься на західних зразках, тобто на засадах приватного індивідуального господарства.

На розвиток викладеного вище як додатковий мотив належить використати такі економічні аргументи.

Коток нинішньої війни раз у раз проходив по території західної Великої Русі, України і Білорусі. Внаслідок запеклих боїв і масової евакуації, втрат, вивезення на роботи і т. д. загинуло чи ще загине на цих теренах кільканадцять мільйонів людей, як чоловіків, так і жінок.

Залишаться угіддя, якими не буде кому зайнятися. А Європа, особливо її житниця Україна, не може залишатись під паром. Отже, з економічної точки зору було б абсурдом, щоб, наприклад, у Польщі, був надмір робочих рук, а на схід від Польщі було мертво.

З цієї, також економічної, точки зору повинна бути проведена запланована раціоналізація економічних відносин у східній Європі. Ця раціоналізація — то, власне, переселення на схід українців і білорусів поза нинішні кордони Польщі.

Цей принцип повинен бути поставлений і в площині міжнародної відбудови знищеного війною сільського господарства та вирівнювання посталого внаслідок війни браку людей на деяких територіях.

Наведене вище розв'язало б фінансові проблеми у Польщі і сприяло б організації праці.

Як випливає з рефератів № 2 і 3 «Сільськогосподарська реформа в Україні і Білорусі», той факт, що ініціатором і, частково (в основних рисах), реалізатором сільськогосподарської реформи, а тим самим повернення до приватного володіння землею в обох цих прикордонних країнах, була б Польща, додав би їй більше симпатії серед населення цих країн, яке вважає колгоспи найгіршою стороною більшовицького режиму. Ці симпатії, відповідно використані, можуть нам полегшити здобуття відповідних політичних і культурних впливів в обох цих країнах.

Успішною обставиною в обговорюваній проблемі є факт, що внаслідок ліквідації на тамтешніх теренах права індивідуальної власності на землю можна буде легко ділити землю згідно з потребою.

Наступним важливим додатковим мотивом є пропаганда (переконання), проведена з розмахом і планово, з низкою прикладів. Наприклад, оскільки і українці, і білоруси мусять бути переселені у Польщі — нарівні зі всім населенням при перебудові сільськогосподарського устрою, — то чи не краще буде жити згуртованою масою серед своїх земляків в Україні, ніж бути розсіяними по кілька родин по всій Польщі.

Нарешті, для чого, наприклад, українці і білоруси мають залишитись у Польщі, де, попри всі полегшення, самоуправління і т. д., завжди будуть почуватись громадянами другої категорії і дрібними господарями, тоді як на напівпустих територіях України і Білорусі будуть у себе незалежні політично і на додаток володітимуть більшими, ніж нині, аграрними господарствами.

(Зрештою, в разі відступу німців до Бугу і руйнувань, що ці бої завдають на наших східних окраїнах, тамтешнє населення, втративши родинні доми, втратить досить важливий привід залишитися і налагоджувати своє нове життя у кордонах Польщі й легше буде їх переконати нашій пропаганді в доцільності переселення до власне України чи Білорусі.)

Цю проблему треба одночасно вирішувати правильно і великодушно з політичної точки зору. Тут повинні враховуватись аргументи про необхідність визволення українців від пустих історичних комплексів і маємо обґрунтувати майбутнє співіснування сучасними політичними й економічними засадами. Також треба передбачити і провести важке, але ефективне завоювання прихильності до польсько-українських інтересів їхніх найбільших, поки що, ворогів, тобто провідників.

У цій проблемі треба одночасно врахувати той факт, що при нинішньому напруженні польсько-українських відносин на східних землях Речі Посполитої можливі будь-які односторонні дії та безпощадні відплатні акції, хоча у принципі слушні, однак зрештою призведуть до того, що вся Україна і, можливо, Білорусь будуть безповоротно втрачені для майбутньої дружньої співпраці з Польщею. Незвичайний момент, який ми переживаємо, покладає на нас обов'язок керуватись у цій проблемі лише політичною мудрістю, піднятись над усіма інстинктами ненависті, планувати на тривалий час, а також в історичній перспективі.