Розділ «Частина друга Документи»

Кордони, встановлені як між Німеччиною і її сусідами, так і між іншими державами, що беруть участь у цій війні на тому чи іншому боці, повинні стати не тільки політичними, але й етнічними кордонами. Тобто між усіма цими державами, наприклад, Румунією й Угорщиною, Угорщиною і Чехословаччиною, Болгарією і Югославією і т. д. і т. п., повинен бути проведений обмін населенням. Тому такий самий принцип повинен бути застосований і у відносинах між Польщею і Росією.

Програма «Б» (максимальна)

VI. Польський Державний Інтерес на Сході Європи.

Передумови:

1. Зрозуміло, що нинішній момент російських перемог, момент, який починається від повторної більшовицької окупації наших територій, не є моментом для висування будь-яких максимальних програм з боку Польщі. Але кожна війна несе у собі несподіванки, а в нинішній війні останнє слово ще не сказано. Отже, може настати ситуація, за якої, власне, максимальна програма матиме шанс для реалізації.

2. У зв'язку з викладеним вище вважаємо, що через принципову неможливість узгодження капіталістичного напрямку з комуністичним не можна виключити, що всі попередні конференції щодо порозуміння між англосаксами і більшовиками завершаться остаточним фіаско, в результаті чого між ними почнеться не співпраця, а швидше боротьба за усунення.

3. Само собою зрозуміло, що після повалення німців Росія вже не буде так потрібна Англії, як зараз, а, навпаки, становитиме загрозу інтересам Британської імперії як в Європі, так і на Близькому і Далекому Сході. Оскільки у цей же час треба сподіватись, що всі суперечки між англосаксами і більшовиками, до цього часу відкладені на пізніше, проявляться в усій гостроті, то не сумніваємося, що Польський Уряд учинить у цей момент усе, щоб неминуча суперечка між капіталістичною Англією й Америкою та комуністичною Росією про поділ світу розгорілася і перетворилася у збройний конфлікт.

Враховуючи не надто послаблені збройні сили Англії та Америки і нечувано криваві втрати більшовиків, чия боєздатність значною мірою залежить від поставок англосаксів, не є мрією думка про вибух цієї суперечки, причому не один переконливий аргумент на користь цієї війни може навести саме наш Уряд.

(Наприклад, справою Польського Уряду є переконати уряди союзників, що як Мюнхенський договір не утримав загарбницьких апетитів Гітлера, так само ті чи інші поступки щодо Росії не заспокоять більшовицьких апетитів.)

І хоча Польща знову мусила б зійти кров'ю, однак у цій новій війні вона вйграла б відносно не менше від англосаксів.

4. Ми всі добре розуміємо, що насправді більшовиків зовсім не турбує доля українців і білорусів, які проживають у Польщі. У грі поставлена набагато більша ставка. Росія хоче ослаблення нашої держави і залежності її від неї, згадуваного вже відгородження нас від Румунії й Угорщини і відкриття собі дороги на Балкани для російсько-комуністичної експансії в цьому напрямку, а крім цього, заволодіти узбережжям Балтійського моря через поглинання балтійських держав, Литви і частини Східної Пруссії. Подальшим наслідком цього рано чи пізно стала б цілковита втрата нами незалежності.

5. Отже, метою нашої політики у Східній Європі повинен бути поділ Росії на її складові частини, а потім відгородження від неї Білоруською й Українською державами.

Іншими словами: якщо непорозуміння Росії з англосаксами перетворяться у збройну сутичку і призведуть до поділу Росії, то всі зусилля Польщі повинні концентруватись на утворенні в Європі окремих, незалежних від Росії національних держав, тобто, крім відновлення незалежності Естонії, Латвії і Литви, створенні нових самостійних держав, і в першу чергу України і Білорусі.

Польща, і ніхто інший, повинна стати гарантом їх незалежності, взяти, наскільки можливо, активну участь в їх організації, завоювати собі їх симпатію і повагу і, таким чином, створити твердий фундамент для подальшої тісної співпраці.

В результаті російський колос, у якому великороси, що нав'язують іншим залежним народам свою волю, становлять тільки 52 %, після розпаду на низку менших і більших національних держав втратив би небезпечний для нас, як і для інших держав, свій загарбницький імперіалізм, байдуже — червоний чи білий.

6. Другим принципом нашої політики на цьому відтинку повинна залишитись висунута у програмі «мінімум» концепція, що так само як проектується на Заході, так і нинішній східний політичний кордон Польщі повинен бути також етнічним кордоном.

(Звідси випливає згадувана необхідність переселення за кордони Польської Держави як українців, так і білорусів.)

7. Третій, нарешті, принцип нашої східної політики — це дружнє співіснування з Білоруською і Українською державами, втягування їх в орбіту польських політичних і економічних впливів і утворення з часом федерації Польщі, України і Білорусі.

Хоч і наголошуємо, що з Білоруською і Українською державами повинні жити в злагоді, бо Росія, навіть ослаблена, і далі є нашим ворогом, однак усунення українців і білорусів з кордонів нашої держави залишається першою умовою дружнього співіснування з цими державами. Інакше прагнення цих народів до об'єднання зі своїми побратимами буде постійним джерелом неспокою.

Ідея федерації Польщі з Україною і з Білоруссю, хоч і бажана та корисна, бо розширює кордони експансії і впливів Польщі далеко на Схід Європи, оскільки, однак, мала б реалізуватися з погодженням залишити у нинішніх кордонах Польщі приблизно 4,5 мільйона українців і понад 1,5 мільйона білорусів, на практиці призвела б тільки до скорочення кордонів Польщі на сході вздовж Бугу і Сяну.