Рейди УПА теренами Чехословаччини

Специфiка закордонних рейдiв зумовлювала також певнi тактичнi вiдмiнностi вiд внутрiшнiх. Найкращою iлюстрацiєю їх є iнструкцiя, написана Заступником Провiдника Закерзонського Крайового Проводу ОУН Василем Галасою-"Орланом", "Назаром" пiд назвою "Короткi вказiвки для тих, що йдуть в рейд на Словаччину". Цей документ стосується конкретно першого словацького рейду УПА влiтку-восени 1945 року, але вiн використовувався також як навчальний матерiал i при проведеннi iнших закордонних рейдiв1. Зважаючи на це, дозволю собi процитувати бiльшу частину його роздiлу пiд назвою "Боєва тактика".

"Коли ми увiйдемо на територiю чужої держави, – читаємо тут, – то її властi, не знаючи в чому рiч, будуть старатися нас поборювати i усунути. Щоб спаралiжувати i зневтралiзувати виступ проти нас зi сторони тамошнiх властей, належить з мiсця розгорнути масову роз'яснювальну акцiю (листiвки, кореспонденцiя, мiтинги, iндивiдуальнi розмови i т.д.) пiд кличем: приходимо до Вас не як ворог, а як гостi i приятелi в таких i таких цiлях.

He вiльно пiд нiякою умовою нападати на мiлiцiї, вiйсько, магазини i т.д. He вiльно лiквiдувати нiяких "типiв". Навiть бiльшовицьких емiсарiв не лiквiдувати [...].

По переходi кордону розчленуватися на малi рухливi вiддiли, Щоб одночасно обняти дiяльнiстю бiльший терен. Це подиктоване потребою: бути всюди, говорити, роз'яснювати i милити ворога щодо численности рейдуючого вiддiлу. Примiнити тактику рухливости: виринати i зникати. He задержуватись довше на постоях в однiй мiсцевостi, щоб не об'їдати населення. Бiльше зробити в iнших мiсцевостях i дезорiєнтувати ворога.

Зачiпних боїв абсолютно не вести [пiдкреслено в оригiналi – В.В.]. Коли на нас нападатимуть, тодi боронитися, маневрувати, прориватися, чи вiдв'язуватися й зникати. Коли наступатимуть чехи та словаки, тодi, насамперед (якщо це можливе i не грозить вiддiловi), старатися пiсланцем, окликами, бiлою хоругвою чи iншим способом дати їм зрозумiння i вияснити, що ми маємо супроти них зовсiм приятельськi намiри. Коли наступатимугь бiльшовики – бити силою всiєї зброї i скоро вiдв'язуватися та зникати. Коли б наступали разом, тодi до чехiв та словакiв зайняти становище, як сказано вище, – роз'єднати з бiльшовиками. Засадничо збройних сутичок уникати: маневрувати i вiдв'язуватися – але нiколи панiчно не втiкати.

Анi в сутичках, анi в розмовах з населенням не виявляти жодного страху перед большевиками. В сутичках, коли не вдасться уникнути маневруванням, битися героїчно i завзято. Пам'ятати, що тут, в боях на чужiй землi, репрезентуємо всю УПА, усi кривавi змагання українського народу [...]. Отже: дiйде до бою – мусимо вийти з нього з честю i славою, хоч би це коштувало нам найбiльших жертв"1.

Так як повстанцi на чужинi повиннi були репрезентувати собою весь український нацiонально-визвольний рух, то значна увага придiлялася їх зовнiшньому вигляду: одяг, взуття, озброєння. У наказi "Надрайоновим провiдникам до виконання", виданому 18 серпня 1945 року, тобто перед вiдходом вiддiлiв УПА у перший словацький рейд, вказувалося: при появi вiддiлiв, призначених до рейду, передати їм наперед приготовленi сорочки, пiдштанки та взуття2. В iнструкцiї, виданiй вiддiлам УПА Василем Галасою навеснi 1946 року перед другим словацьким рейдом, особливо застерiгалося: не брати iз собою нiчого, що нагадувало б нiмцiв, наприклад, їх трофейнi унiформи, головнi убори, зброю3. Робилося це для того, щоб ворожа пропаганда не могла, використовуючи зовнiшнiй вигляд повстанцiв, називати їх рештками нiмецьких вiйськ. Очевидно, що й форми пропаганди в закордонних рейдах були дещо iншими. Як i в iнших акцiях цього типу, велику увагу придiлялось поширенню листiвок та iншої пропагандистської лiтератури. В iнструкцiї до рейду на Словаччину читаємо: "Масово кольпортувати нашi листiвки i лiтературу взагалi, розгорнути масову кореспонденцiю до впливових iнтелегентiв, полiцiйних станиць, адмiнiстрацiї [...]. В селах, через якi переходимо, малювати тиром i фарбою (або на паперi) на парканах, вiтринах i т.д. нашi кличi. Для малювання кличiв посилати нiччю спецiальнi ланки стрiльцiв з мiсцевими провiдниками. Кромi цього робити мiтинги, гутiрки, товариськi розмови, спiвати нашi революцiйнi пiснi по всiх оселях i хатах, де тiльки перебуватимемо"1. Саме на другому моментi – уснiй роботi – в закордонних рейдах робився особливий наголос. Сергiй Ткаченко писав з цього приводу: "Специфiчну форму застосування усного впливу представляли рейди вiддiлiв УПА. В ходi цих пропагандистсько-бойових акцiй особливу роль вiдiгравали розмови з мiсцевими жителями в районах рейдування, мiтинги серед них, iнформування про становище в свiтi, на Українi та в їх реґiонi. Особливо зростало значення усного спiлкування в рейдах за межi етнiчних українських територiй – в Словаччинi, Чехiї, Румунiї, Польщi, де мало покладалися на листiвки та iншу друковану продукцiю, а бiльше спiлкувалися на мiсцевiй мовi, яку знали деякi повстанцi"2. В одному з повстанських звiтiв з акцiї у 1946 роцi зазначалося з цього приводу, що серед методiв усної роботи з населенням найбiльш результативними виявилися роз'яснювальнi розмови, натомiсть органiзацiя мiтингiв не виправдовувала себе з наступних причин: "1. На мiтинг людей треба було прямо зганяти, а цього, власне, населення боялося, бо не вiрило, що їх кличуть дiйсно на мiтинг. 2. He було мiж нами такого, що мiг би говорити по-словацьки, отже, силою факту, треба було говорити українською мовою, якої мiсцеве населення добре не розумiє. 3. Словаки не люблять слухати, не забираючи голосу, як це є на мiтингу. 4. Люди не хотiли забирати голосу в нашiй дискусiї, бо боялися мiсцевих комунiстiв, якi були на мiтингах". Роблячи загалом висновок про рейди як окремий елемент тактики УПА, слiд вiдзначити, що вони були доволi складною формою партизанської боротьби. Рейди поєднували в собi усi найважливiшi її елементи: несподiванiсть дiй проти ворога, конспiрацiя та постiйний рух, що не давало йому можливостi завдати удару у вiдповiдь. Таким чином, можна говорити про рейди як квiнтесенцiю партизанської тактики. Показником їх бойової ефективностi може служити хоча б те, що вони використовувалися вiддiлами УПА аж до часу їх демобiлiзацiї в кiнцi 1949 року.

Повстанськi рейди, безперечно, увiбрали в себе кращi здобутки свiтової воєнної науки. Поряд з тим, українськi повстанцi зумiли внести в цей елемент партизанки багато нового, породженого специфiчними умовами боротьби Української Повстанської Армiї. Зокрема, таким новим моментом є особливий наголос на пропагандистськiй дiяльностi в час проходження маршруту. Тому рейдам судилося вiдiграти визначну роль у поширенi iдей українського нацiонально-визвольного руху не тiльки на теренах України, неопанованих збройною боротьбою, але й далеко поза її межами.

Роздiл четвертий ЗМIСТ ПРОПАГАНДИ УКРАЇНСЬКИХ ПОВСТАНЦIВ

СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ

Так як робота присвячена рейдам УПА теренами Чехословаччини, то вважаю за потрiбне окремо зупинитися на змiстi пропаганди українських повстанцiв серед населення цiєї країни. Вiн так чи iнакше визначав форми її ведення, а тому, перед початком огляду способiв донесення українськими повстанцями своїх iдей, спробуємо розкрити якi саме iдеї пропагувалися. Узагальнюючи iнформацiю, яку мiстив пропагандистський матерiал, призначений для поширення на територiї Чехословацької республiки1, можна стверджувати, що основними завданнями пропагандистської роботи повстанцiв були:

1. спростування наклепiв на український нацiонально-визвольний рух;

2. викриття iмперської сутi полiтики СРСР;

3. змалювання небезпеки для чеського та словацького народiв з боку росiйського iмперiалiзму;

4. закладення основ спiльної антирадянської боротьби народiв Центральної i Схiдної Європи.

В "Коротких вказiвках" з цього приводу сказано: "Роз'яснювати [...], що ми за правдивою демократiєю, гуманнiстю та всiма iншими шляхетними людськими iдеалами, а проти шовiнiзму, деспотизму, тиранiї i т.п. Переповiдати факти боротьби українського народу, наслiдки большевицької неволi, її форму та змiст i форму большевицького гноблення народiв взагалi [...]. Доказувати, що єдиною тривалою основою i гарантiєю безпеки, незалежностi чехiв та словакiв i iнших слов'янських народiв перед загрозою нiмецького чи будь-якого iншого iмперiалiзму – є не невiльничий, вдержуваний терором СССР, але союз вiльних, самостiйних держав усiх слов'янських i схiдноєвропейських народiв та кавказько-азiйських [...]. При всiх умовах зазначувати наше протигiтлерiвське i протифашистське становище (подати факти протинiмецької боротьби нашого народу i УПА). Роз'яснити, який вклад дала Україна в розгром фашизму та якi понесла з цього приводу жертви"1. Все це вiдображено в спецiально приготованих пропагандистських матерiалах УПА.

Перше завдання – спростування наклепницької щодо УПА iнформацiї, насаджуваної бiльшовиками, – було одним iз основних. Адже ефективнiсть будь-якої пропаганди УПА серед населення дорiвнювала б нулю, якщо б були пiдстави не вiрити повстанцям. Як уже зазначалося вище, частково розбити насаджуваний мiф про "українсько-нiмецьких нацiоналiстiв" та "недобитки фашистських банд" мала б сама поведiнка воякiв УПА, їх вигляд, ставлення до населення. Проте значну роль у цьому вiдiгравали також роз'яснення, уснi, у формi розмов чи мiтингiв, та письмовi (листiвки чи iншi спецiальнi матерiали). Дуже цiкаву iнформацiю з цього приводу мiстить стаття Провiдника ОУН на Закерзоннi Ярослава Старуха-"Стяга" "До братнiх чеського i словацького народiв". Автор поступово, крок за кроком, аргументовано вiдкидає всi закиди радянської пропаганди проти УПА, зокрема, звинувачення в "реакцiйностi". "Наша iдеологiя та програма, – читаємо тут, – наскрiзь прогресивнi та революцiйнi. Основним положенням нашої iдеологiї та програми є "Свобода народам! Свобода людинi!" Це гасло – суть та кiнцева мета всiх наших зусиль, всiх наших книжок, публiкацiй, прокламацiй та листiвок. Ми вiримо в це гасло i ми вже десятки рокiв проливаємо за нього кров, ми вмираємо за нього на полях битв, в тюрмах, в концтаборах, на шибеницях – за свободу народiв та одиниць. Що в цьому поганого? Що реакцiйного? Хто смiє закидати нам реакцiйнiсть?"2. "Ми, українськi повстанцi, – читаємо в листiвцi "Чехи! Словаки! Вояки!", – боремося за найвищi i найшляхетнiшi, вселюдськi iдеали свободи, братерства i рiвноправности всiх народiв, ми боремося за нацiональне i соцiальне визволення, рiвнiсть i справедливiсть кожнього народу i кожньої людини! Ми кровавились за цi iдеали повних три роки в боротьбi проти нiмецької окупацiї, – i тепер продовжуємо нашу боротьбу за тi самi iдеали проти окупацiї большевицької"1. З приводу звинувачень у спiвпрацi з фашистами Старух вказує: "Ми не спiвпрацювали з нiмецькими окупантами i ми не могли спiвпрацювати, по-перше, з тої причини, що расистська та тоталiтарно-диктаторська iдеологiя в своїй основi несумiсна з нашою iдеологiєю. Всi нашi переконання, вiра, програма, зусилля, все, в що ми вiримо i за що боремося протягом багатьох рокiв – свободолюбивi iдеали людської рiвности, справедливости, нацiональної справедливости, людяности, соцiальної справедливости – суперечать системi нацистського расизму, диктатури, тоталiтаризму i тероризму. Всi iмперiалiстичнi окупанти – смертельнi вороги Українського народу i його визвольної боротьби. Ми не спiвпрацювали i не могли спiвпрацювати з нiмецькими окупантами ще з тої причини, що вони проводили iмперiалiстичну полiтику щодо України та iнших країн. Як це можливо, щоб ми, українськi незалежники, спiвпрацювали з тими, хто не визнавав нашої незалежности, а навпаки поневолював та винищував нашу Батькiвщину i наш народ?"2 Далi на пiдтвердження своєї тези автор наводить конкретнi факти (фашистськi репресiї щодо представникiв українського визвольного руху, антинiмецька дiяльнiсть ОУН, збройна боротьба повстанських вiддiлiв проти нiмцiв). З приводу звинувачень у антисемiтизмi Старух писав: "У всiй нашiй полiтичнiй лiтературi, пiдпiльних гaзетах i прокламацiях нi тепер, нi в часи нiмецької окупацiї даремно ви шукатимете хоч одне слово проти жидiв. Такi звинувачення – це чистiсiнька вигадка i брехня. Пiд час нiмецької окупацiї в численних пiдроздiлах УПА служили жиди, особливо лiкарi, де вони знайшли притулок i захист, допомагаючи своїми знаннями боротися проти терору нiмецьких окупантiв. Українська Головна Визвольна Рада в своїй платформi чiтко виклала юридичну рiвноправнiсть цивiльних прав усiх громадян України, всiх нацiональних меншин, в тому числi i жидiв". Напевно, одним з найважчих завдань пропаганди УПА на теренах Словаччини було викриття iмперської сутi СРСР. Адже проти цього працював величезний iдеологiчний механiзм цiєї держави, що проголошував на весь свiт про "комунiстичний рай в країнi Рад". Це був час, коли СРСР перебував на вершинi своєї слави, коли ним захоплювалися, йому вiрили. Тому ця тема пiднiмалася практично у всiх пропагандистських матерiалах, призначених для поширення серед iноземцiв. Зокрема, в одному з них – статтi Дмитра Маївського-"П.Думи" "Большевицька демократизацiя Європи" (перекладенiй спецiально для рейду на словацьку мову) – читаємо: "СССР – не "бастiон свiтової пролетарської революцiї", а росiйська iмперiалiстична держава"1. Власне, весь нарис i присвячений доведенню цiєї тези. "Сталiнiзм, тобто росiйський iмперiялiзм, – читаємо далi, – що надiв червону сорочку й iде на пiдбiй свiту. I саме те, що цей iмперiялiзм йде пiд облудними гаслами соцiалiзму i демократiї та шляхом революцiйної доктрини марксистiв, робить з нього дуже грiзною й небезпечного ворога всiх поневолених i загрожених народiв, а зокрема тих, якi, з уваги на своє географiчне положення, знаходяться у близькiй вiддалi вiд територiї держави "робiтникiв i селян"2. В "Декларацiї Проводу Українських Нацiоналiстiв пiсля закiйчення вiйни" (цей документ, до речi, також був призначений для масового поширення в часi рейдiв Словаччиною) пiдкреслюється з цього приводу: "Найбiльш виразною iмперiалiстичною державою в свiтi нинi є большевицька Росiя".

Для викритгя iмперської сутi СРСР в пропагандистських листiвках наводився приклад ставлення Москви до України: "Український народ позбавлений всiх полiтичних та культурних прав, – читаємо в статгi Ярослава Старуха-"Стяга" "До братнiх чеського i словацького народiв", – життя наших людей пiд бiльшовицькою окупацiєю дуже важке. Воно нiчим не вiдрiзняється вiд життя пiд нiмецькою окупацiєю. Українцi живуть в нечувано важких умовах нацiонального i полiтичного рабства, силою повнiстю позбавленi своїх полiтичних та культурних прав"1. В листiвцi "Чехи! Словаки! Вояки!" також читаємо: "Коли станете на свойому кордонi в Карпатах, гляньте з гiр – як щоночi сотнями кiльометрiв горять хати i цiлi села на просторi 800 кiлометрiв, вiд хребтiв Карпат по долiшнiй Буг! Гляньте, як виганяють там на мороз i снiг та мордують людей, як втiкають там лiсами i ярами, на снiгу i на морозi старцi, жiнки i дiти, гiрше, як за татарських часiв! Такi самi жорстокi знущання, масовi морди мирного населення, арештування, розстрiли, вивози на Сибiр i на ледовий пiдбiгуновий океан, зсилки до безконечних концентрацiйних лагерiв, грабунки i терор дiяться сьогоднi в цiлiй Українi"2.

Можливо, не так пристрасно та емоцiйно, але, натомiсть, досить чiтко проаналiзовано терористичну полiтику Росiї щодо України в уже цитованiй "Декларацiї": "Сталiнсько-большевицька окупацiйна полiтика на Українi виявляється в слiдуючих напрямках:

а) в полiтичному поневоленi українського народу, що, в загальному, зводиться до лiквiдацiї української самостiйної державности та лiквiдацiї всяких самостiйницьких змагань i спровадження українського питання до позему регiональної адмiнiстративної округи Росiї;