Рейди УПА теренами Чехословаччини

Певнi дослiдження з цiєї проблематики є i в колишнiй чехо-словацькiй iсторiографiї. Першою публiкацiєю про рейди УПА по Чехословаччинi, яка з'явилася у 1948 роцi, тобто вже незабаром пiсля закiнчення боїв на цих теренах мiж українськими повстанцями i мiсцевою армiєю та силами безпеки, є книга Вацлава Славiка "Справжнє обличчя бандерiвцiв. Акцiя Б проти цивiльної сiтки"3. Написана вона була на замовлення чеської служби безпеки – Сбору Народнi Безпечностi (СНБ), а тому годi було сподiватися вiд неї об'єктивностi при описуваннi подiй. Книга також не є науковим дослiдженням у буквальному розумiннi цього слова, a радше пропагандистським памфлетом, та, незважаючи на це, мiстить багато цiкавої iнформацiї про сприйняття словаками iдей, пропагованих вояками УПА, а також про боротьбу iз ними чеської армiї та СНБ. У 1965 роцi з'явилося ще одне спецiальне дослiдження з цiєї проблематики Франтiшека Кауцького та Ладiслава Вандурека "Пiд прапором тризуба"4. Змiст книги складають короткi нариси, побудованi на документах чеських архiвiв та спогадах учасникiв описуваних подiй. Ця публiкацiя мiстить надзвичайно багато свiдомих перекручень фактiв, що зроблено з метою очорнити український нацiонально-визвольний pyx загалом та дiяльнiсть повстанських вiддiлiв на теренах Чехословаччини зокрема. Вона є цiкавою хiба фотографiчними матерiалами, помiщеними в нiй. Дуже багато iнформацiї про пропагандистськi акцiї УПА в 1945-1947 роках знаходимо у книзi Богуша Хньоупека "Бандерiвцi"1. Автор книги, до речi, пiзнiше мiнiстр закордонних справ Чехословаччини, описує боротьбу з українськими повстанцями, учасником якої був вiн сам. Зважаючи на це, книга має мемуарний характер, хоч i з використанням документiв (посилання на мiсця знаходження яких автор, на жаль, не подає), а отже, мiстить багато суб'єктивних оцiнок та висновкiв, особливо стосовно українських повстанцiв, яким вiн безпiдставно приписує ряд злочинiв (про це мова йтиме далi). Та все ж книга є досить цiнною, зважаючи на те, що мiстить цiлий ряд документiв як українського пiдпiлля, так i чеської армiї та служби безпеки про боротьбу iз ним.

Іншим iсториком Чехословаччини, який спецiально займався дiяльнiстю УПА, був Ян Фiала. Вiн захистив докторську дисертацiю на тему "Боротьба Чехословацької армiї проти фашистських банд т.зв. Української Повстанської Армiї – бандерiвцiв в 1945-1947 роках"2. З праць Фiали для написання цього дослiдження використанi двi статтi, якi вдалося знайти у Львовi, та й то одна з них "Що таке була бандерiвська банда?" з Празького щомiсячного журналу "Історiя i сучаснiсть" (№3 за 1961 рiк) цитується за переказом, помiщеним пiд заголовком "Ворог проти бандерiвцiв" в газетi "Шлях перемоги"3. Інша стаття називається "Чехословацькi збройнi сили i забезпечення мирного розвитку революцiї в 1945-1947 роках"4. Пишучи з позицiй правлячої комунiстичної партiї, Фiала описує повстанськi акцiї на Словаччинi як спробу державного перевороту в союзi з "мiсцевою реакцiєю", представленою Демократичною партiєю, i повернення країни до "жорстокого клеро-фашистського режиму". В 1994 роцi в Празi з'явилась його монографiя "Звiт про акцiю Б"5. В цiй книзi, яка, напевно, є дещо змiненою редакцiєю вже згадуваної докторської роботи Фiали, в порiвняннi з попередньо згадуваними статтями, змiщено певнi акценти. Зокрема, вiн вже не говорить про змову бандерiвцiв з "мiсцевою реакцiєю", приписуючи останню вигадцi комунiстичної пропаганди. Загалом, монографiя написана з використанням великої кiлькостi документальних джерел, що пiдвищує її iсторичну вартiсть. Проте, як це не дивно, зважаючи на рiк появи книги (нагадаю – 1994), автор й надалi послуговується комунiстичною термiнологiєю, характеризуючи український визвольний рух як фашистський, а в рядках працi помiтне неприховане упереджене ставлення до представникiв цього руху. Великою недбалiстю Яна Фiали як iсторика вважаю те, що вiн, беручись за справу написання монографiї про дiяльнiсть УПА на теренах Словаччини, не використав не те що жодного повстанського документа, але й жодного українського дослiдження, присвяченого темi УПА. Загальну iнформацiю про iсторiю українського визвольного руху вiн черпав у авторiв радянських антиповстанських памфлетiв та не бiльш об'єктивних польських авторiв, що, в результатi, вiдбилося спотвореннями iнформацiї та необ'єктивнiстю, якими наповнена книга.

Певну iнформацiю про дiї в Чехословаччинi, на фонi яких вiдбувалися повстанськi акцiї в цiй країнi, знаходимо у книзi Марти Вартiкової, присвяченiй становленню тут комунiстичного режиму1. Вона також наголошує на змовi українських повстанцiв з мiсцевими "реакцiйними колами". Про рейди як змову українськжх повстанцiв, тепер уже з католицькою церквою, писали також А.Свобода, В.Свободова та А.Тучкова у своїй книзi "Змова Ватiкану проти Чехословацької республiки"2. Залучення колишнiх словацьких партизан до боротьби з повстанськими вiддiлами є темою статтi чеського iсторика Ярослава Шольца3. Певнi намагання позбавитися традицiйних штампiв на адресу українського визвольного руху i дати об'єктивну оцiнку дiяльностi вiддiлiв УПА на теренах Чехословаччини прослiдковуються в статтi словацького iсторика Йозефа Родака.

Отже, доступна авторовi цих рядкiв чеська та словацька iсторична лiтература з розглядуваної проблематики є досить однобiчна i тенденцiйна.

Епiзодично про рейди вiддiлiв УПА розповiдають книги iноземних авторiв, присвяченi вивченню українського нацiонально-визвольного руху загалом. Серед таких праць заслуговує на вiдзначення ґрунтовне дослiдження вiдомого арґентинського дослiдника Енрiке Мартiнеза Кодо пiд назвою "Повстанцi за залiзною завiсою"1. Вiн, безперечно, користувався великою кiлькiстю матерiалiв українського пiдпiлля, що стали основою для написання його книги. Окрiм згадок про рейди на Словаччину 1945-1947 рокiв, в роботi є роздiли, присвяченi тактицi повстанських рейдiв. Окремi згадки про перехiд сотень УПА на Захiд у 1947 роцi мiстять також англомовнi працi "Український Резистанс. Історiя українського нацiонально-визвольного руху"2, "Українська Повстанська Армiя в боротьбi за свободу"3 та всесвiтньовiдома праця американського iсторика Джона Армстронга "Український Нацiоналiзм"4. Англiйський журналiст-комунiст Ральф Паркер, котрий, як i багато iнших його колег по партiї, не мiг уявити собi того, що кiлькарiчна боротьба українцiв проходить без жодної зовнiшньої пiдтримки. У своїй книзi "Змова проти миру"5 вiн звинувачував американського генерального консула в Братиславi у допомозi рейдуючим на Захiд воякам УПА.

Як бачимо, досi не було жодного спецiального дослiдження дiяльностi вiддiлiв УПА на теренах Чехословаччини. Часткове розкриття проблеми в лiтературi, присвяченiй українському нацiонально-визвольному руховi загалом, є недостатнiм для цiлковитого розумiння цього процесу i мiсця його в iсторiї України. А тому дана робота є, фактично, першою спробою узагальнення нагромадженої iнформацiї про рейди, виявлення їх зв'язкiв з iншими подiями того часу в Українi та у свiтi.

Розділ другий ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛIДЖЕННЯ

При написаннi роботи був використаний великий масив джерел, представлений найрiзноманiтнiшими їх видами: документами, мемуаристикою, епiстолярними та фотоматерiалами. Серед опублiкованих документiв, що стосуються розглядуваної теми, найбiльше знаходимо у монументальному багатотомному джерельному збiрнику "Лiтопис Української Повстанської Армїi". Зокрема, 13 та 14 томи цього видання мiстять хронiки повстанських вiддiлiв "Денник вiддiлу "Бурлаки" (В.Щигельського), ведений бунчужним "Буркуном" (вiд 1 жовтня 1946 р. до 2 серпня 1947 p.)"1, фрагмент "Денника вiддiлу "Бурлаки" (Володимира Щигельського), веденого В.Щигельським"2, "Денник хор. Ярослава Коцьолка ("Крилача") командира сотнi "Ударники-6", 96а"3, "Денник сотнi УПА "Крилача" (Ярослава Коцьолка) "Ударники-6", 96а, ведений бунчужним сотнi "Орестом"4. Цi документи досить повно висвiтлюють передумови та саме проходження названими согнями рейду до Захiдної Нiмеччини. Важлива iнформацiя також в опублiкованих у 13 томi реєстрах вiддiлу "Бурлаки" вiд 31 травня5, 17 червня6 та кiнця липня7 1947 року. На основi цих даних вдалося встановити втрати вiддiлу при проривi з оточення на Закерзоннi та в перших сутичках на словацьких теренах.

В iншому збiрнику – "УПА в свiтлi документiв з боротьби за Українську Самостiйну Соборну Державу. 1942-1950 pp." – опублiковано цiкавий документ, що стосується описуваноi теми – це "Звернення до старшин рейдуючих вiддiлiв УПА"1, написане заступником провiдника ОУН на Закерзоннi Василем Галасою-"Назаром". Оскiльки до нас не дiйшов сам наказ про вiдхiд сотень у рейд – це єдиний документ, який подає точну дату остаточного вирiшення справи.

Серед друкованих джерел, котрi стосуються тактики рейдiв, на особливу увагу заслуговує книга С.Ф.Хмеля "Українська партизанка", що мiстить окремий роздiл пiд назвою "Маршi-рейди"2. Важливим матерiалом для висвiтлення тiєї ж проблеми є стаття донедавна невiдомого пiдпiльника "Чагара" "Про рейди", опублiкована в числi 4 за 1945 рiк журналу "Повстанець"3. Вiдомий дiяч, a потiм i дослiдник визвольного руху Петро Дужий стверджував, що "Чагар" – лiтературний псевдонiм Головного Командира УПА Романа Шухевича-"Чупринки"4. Додатковим доказом слушностi цiєї думки є високий фаховий рiвень статтi, що, безперечно, належала перу професiйного вiйськовика.

Цiкавий документ опублiкував свого часу в газетi "Молодь України" iсторик Володимир Сергiйчук. Мова йде про звiти зустрiчей районного провiдника ОУН та, в недалекому майбутньому, знаменитого сотенного УПА Степана Стебельського-"Хрiна" з представниками словацької прикордонної застави та жандармерiї5. Авторовi цих рядкiв вдалося також ознайомитися з оригiналами згаданих документiв у Центральному Державному Архiвi Вищих Органiв Влади та Управлiння в Українi, у фондi "Крайовий Провiд Органiзацiї Українських нацiоналiстiв на Захiдноукраїнських Землях"6.

Багато цiнних матерiалiв для написання роботи автор взяв iз збiрника "УПА в Захiднiй Європi", виданого Українською Пресовою Службою7. Серед документiв, помiщених тут, є такi як "Нота Генерального Секретаря Закордонного Представництва Української Головної Визвольної Ради до Державного Секретаря США Дж.Маршала"1, "Офiцiйний звiт пресового бюро Закордоного Представництва Української Головної Визвольної Ради"2, що є, по сутi, роз'ясненнями для захiдних урядових кiл та засобiв масової iнформацiї подiй, пов'язаних з переходом до Нiмеччини частини вiддiлiв УПА. Крiм того, збiрник мiстить ряд статей, що з'явилися в закордоннiй пресi пiсля приходу українських повстанцiв.

Серед друкованих документiв iнших держав багато iнформацiї, котра стосується рейдiв 1947 року, мiстить збiрник Євгена Мiсила "Акцiя "Вiсла"3. Це, серед iншого, оперативнi накази штабу Операцiйної Групи "Вiсла" №0084, 0095, 0116, що подають докладнi вiдомостi про чисельний стан i дiяльнiсть повстанських сотень на Закерзоннi; звiти з дiяльностi ОГ "Вiсла", зокрема, "Пiдрахунок сил УПА (збройних сил i теренового особового складу) [...] на 1.04.-23.07.1947"7, який включає i пiдрахунок тих повстанцiв, котрi перебували на теренах Чехословаччини дорогою на Захiд.

Частково описуваних подiй торкаються документи радянських прикордонних вiйськ, опублiкованi у збiрнику "Прикордоннi вiйська СРСР. Травень 1945-1950". Згадки про рейд на Словаччину в 1946 роцi є в "Доповiдi Управлiння Прикордонними вiйськами Українського округу про становище на кордонi i результати бойової i службової дiяльностi частин в 1946 роцi"8. Тут, до речi, цитується видана повстанцям iнструкцiя "Короткi вказiвки для тих, що йдуть в рейд на Словаччину". Про цей же рейд розповiдає й iнший документ – "Опис дiй особового складу прикордонного ордена "Красной звезды" загону Українського округу з лiквiдацiї банд"9. В "Доповiдi Управлiння прикордонних вiйськ Українського округу про становище на державному кордонi СРСР в 1947 роцi"1 мова йде про перехiд сотень УПА на територiю Захiдної Нiмеччини. Цiкаву iнформацiю мiстить "Донесення прикордонних вiйськ Українського округу про пересування i дiї банд"2, яке розповiдає про спробу сотень "Бiра", "Хрiна" й "Стаха" пробитися на Словаччину.

Ряд документiв чеської армiї та українського пiдпiлля є, як уже вказувалося, в книзi Богуша Хньоупека "Бандерiвцi". Серед останнiх найбiльш цiкавi – iнструкцiя, написана Василем Галасою перед другим словацьким рейдом у 1946 роцi i адресована командиру рейдуючого вiддiлу пiд назвою "Друже Мирон"3; "Пiдсумковий звiт про пропагандивний похiд вiддiлiв УПА на терени Чехословаччини вiд 6 по 22 квiтня 1946 року (Витяги)"4; "Лист до Президента Чехословаччини Е.Бенеша"5, написаний також В.Галасою. Усi цi матерiали, за iнформацiєю Хньоупека, потрапили до рук чехiв разом iз кур'єром, що перевозив їх до Баварiї6. Василь Галаса, автор частини з цих документiв, який, безперечно, був знайомий з iншими, пiдтвердив їх автентичнiсть.

Серед неопублiкованих матерiалiв, що були використанi для написання цiєї роботи, найбiльше документiв авторовi вдалося знайти в Центральному Державному Архiв Вищих Органiв Влади та Управлiння України у мiстi Києвi. Це, перш за все, матерiали до висвiтлення тактики повстанських рейдiв: "Загальнi основи партизанки"7 та "Партизанка"8. Обидва знаходяться в уже згадуваному фондi 3833, в першому описi, у справi 256 пiд назвою "Документи про будову i тактику УПА". Вони досить схожi за змiстом i, очевидно, є просто рiзними редакцiями однiєї роботи, але на жодному з них не вказано авторства. Проте "Партизанка" датована 1944 роком i мiстить приписку "Затверджується до тимчасового вжитку в усiх вiддiлах УПА. М.Д.Бученко, в.о. Шефа ГВШ З'єднань Української Повстанчої Армiї"1. У тому ж фондi, в справi "Вiдозви та звернення УПА", знайдено листiвку "Чехи! Словаки! Вояки!"2 (українською, чеською та словацькою мовами)3, розповсюджувану українськими повстанцями пiд час другого словацького рейду. Та ж справа мiстить iнструкцiю, написану Василем Галасою для учасникiв першого рейду на Словаччину 1945 року. її назва "Короткi вказiвки для тих, що йдуть в рейд на Словаччину"4. Інструкцiя ця вже друкувалася (наприклад, у книзi П.Мiрчука5 та в збiрнику "УПА в свiтлi документiв"6), але в скороченому виглядi. До того ж, не публiкувався нiде додаток, написаний до неї 20 сiчня 1946 року, пiд назвою "Кличi до усного поширення й до написiв на видних мiсцях"7. В iншому фондi того ж архiву "З'єднання захiдних груп Української Повстанчої Армiї (УПА-Захiд)" у справi "Пропагандистськi матерiали референта пропаганди округа "Макiвка" "Тустань"-"Аркадiя" знаходимо багато матерiалiв про пiдготовку повстанцiв до рейду 1945 року. Серед них i програма полiтичного вишколу повстанцiв8. В тому ж фондi авторовi вдалося знайти цiкавий пiдпiльний журнал "Чин Зброї. Одноднiвка командування УПА "Говерля" за 31.08.1946"9. Журнал мiстить статтю "Вiдгомiн нашої боротьби за кордоном", в якiй багато розповiдається про наслiдки рейдiв на Словаччину в 1945-1946 роках.

Серед iнших неопублiкованих досi матерiалiв хочеться вiдзначити звiт про переслуховування старшин УПА американською розвiдкою10 з вересня 1947 року. Документ цей автор отримав вiд вiдомого дослiдника повстанського руху Петра Содоля, переклад його здiйснений Ярославом Антоняком. "Звiт" має 12 сторiнок i, за твердженням Содоля, є неповним, очевидно, бракує вказаного на його першiй сторiнцi рапорту "Про допит Зубченка"1. Згадуваними у документi старшинами УПА, що давали свої свiдчення американцям, були: сотенний вiддiлу "Ударники-2" Михайло Дуда-"Громенко" (iнше псевдо, яке згадується в звiтi, – "Зиновiй"), полiтвиховник цього ж вiддiлу Лев Футала-"Лагiдний", бунчужний Іван Йовик-"Соколенко" та чотовий Михайло Озимко-"Залiзняк". Згадка про це переслуховування є в спогадах одного з його учасникiв – Івана Йовика2. Вiн зазначає, що розмова з американцями, котра вiдбувалася при допомозi чотирьох перекладачiв, тривала близько 5 годин3. Метою переслуховування було отримання бiльшої кiлькостi iнформацiї як про український визвольний рух загалом, так i про рейд повстанських сотень до Захiдної Нiмеччини зокрема. Проте, як видно iз змiсту документа, повстанцi не завжди давали американцям достовiрну iнформацiю. Інколи це зумовлювалося необiзнанiстю у справах, що сягали понад їх компетенцiю (наприклад, чисельнiсть УПА на Закерзоннi). Певну ж iнформацiю вони, очевидно, свiдомо приховували (жоден з опитаних не назвав свого справжнього iменi чи iмен свого командування); нiчого не було сказано i про Головного Командира УПА Романа Шухевича, безперечно, вiдомого їм пiд псевдонiмом "Тарас Чупринка", натомiсть називався вiдомий американцям Степан Бандера; не названо справжньої причини рейду на Захiд.

Звiт iз ще одного допиту прибулих в Нiмеччину бiйцiв УПА, що вiдбувся 31 жовтня 1947 року, подає у своїй статтi "Історiя i наслiдки одного документа" голова Центрального Представництва Української Емiграцiї Василь Мудрий4. Вiн зазначає, що був запрошений до допиту офiцерами американської розвiдки як спецiалiст з українських справ. Крiм нього, як фахiвцi з вiйськових справ були запрошенi колишнiй майор Любомир Макарушка i колишнiй член УПА Юрiй Лопатинський. Звiт багато в чому повторює попереднiй, проте в деяких аспектах мiстить точнiшу iнформацiю: тут докладно вказано причину переходу сотень УПА на Захiд, командиром Української Повстанської Армiї названо генерала "Тараса Чупринку".

Звичайно, що багато матерiалiв про дiяльнiсть українських повстанцiв на територiї Чехословацької республiки мiстили її архiви. Нещодавно, пiсля розвалу цього державного утворення, бiльшiсть з них було передано, зважаючи на безпосередню дотичнiсть документiв до словацьких теренiв, у Вiйськово-Історичний Архiв у Трнавi. Авторовi цих рядкiв вдалося побувати там та використати знайденi матерiали для написання даної роботи. Документи, що стосуються дослiджуваної теми, об'єднанi в окремий фонд пiд назвою "Операцiя "Бандерiвцi". Характерною особливiстю цього фонду є наявнiсть матерiалiв практично всiх вiйськових частин Чехословаччини, залучених до боротьби з УПА протягом 1945-1947 рокiв, а також сортування документiв за принципом приналежностi до тiєї чи iншої вiйськової частини.

Інформацiї про першу акцiю УПА на Словаччинi, згрупованої в папку, присвячену дiяльностi вiйськової частини "Само"1, є досить мало, та й та дуже заплутана. Справа в тому, що в 1945 роцi чехословацька влада була абсолютно неготова до проведення антиповстанських акцiй, i всi її дiї характеризувалися певною хаотичнiстю. Додатково ускладнює з'ясування справи про цей рейд ще й факт, що тодi, як випливає з документiв, фактично не прово дилося подiлу мiж вiддiлами УПА i групами т.зв. Росiйської Визвольної Армiї ("власiвцями"), що також перебували у 1945 роцi на територiї Словаччини. Натомiсть данi, що стосуються 1946 року, є досить багатими, серед них достатньо матерiалiв окремих частин, їх звiти про бойову дiяльнiсть та про пересування повстанських сотень. Помiж документiв з 1947 року найцiкавiшими, на мою думку, є розвiдувальнi звiти про дiяльнiсть вiддiлiв УПА пiд час переходу на Захiд2. Вони охоплюють перiод з 12 липня до 29 вересня, тобто час найбiльш напружених боїв мiж українськими повстанцями та чехословацькими силами. Надзвичайно велику цiннiсть представляє папка №6, в якiй зiбранi усi накази командування "Теплiце" за перiод вiд 18 липня до 20 жовтня 1947 року3. Серед матерiалiв українського пiдпiлля, що стосуються рейдiв УПА Чехословаччиною, авторовi також вдалося знайти вiдому листiвку "Чехи! Словаки! Вояки!"1. Загалом, документи з цього архiву є досить цiнним джерелом для висвiтлення заданої теми, адже дозволяють докладно вiдтворити вдалу чи невдалу реакцiю чехословацької влади на акцiї УПА.