Розділ «Частина II»

Отаман Болбочан.

Полтава.

(Українське слово (Берлін). - 1921. - 1 липня.)

Документ № 5

Розмова отамана П. Болбочана з отаманом Є. Коновальцем423

21 січня 1919 р.

Доброго здоровля, Пане Отамане!

Все становите на Полтавському фронті Вам відоме.

Всі мої частини абсолютно згубили сили за довгий безпереривний бойовий період. Я весь час повідомляв Київ про становище, описував критичне становище, але це успіху не мало і тілько за те, що я у вічі правду казав, мене чуть зрадником не зробили. Мене обвинувачували навіть в тім, що я стою за згоду з добровольцями, що я з добровольцями порозумівся — це є брехня. Все це неважно, всього цього я чекав. Я стою на тім грунті, на якім я стояв і раніш, у мене строго національний напрямок і одночасно борюся з большевиками, як з права, так і з ліва. Я переконаний в тім, що і Ви, Січовики, стоїте на такім же грунті як і раніше. Не знаю, що робиться зараз у Київі, але для того, аби мене спровокувати ні жадного самого гидкого і самого низького способу не жалкують. Зараз я стою на чолі Запоріжського корпусу і ми всі кажемо — Україна мусить бути і ми добемо-ся цього. Запорожський корпус відвожу в резерв, бо він є нездатній до бою і треба не менш, як цілий місяць, аби корпус привести в бойову готовність. Працювати по організації прийдеться день і ніч.

Прохаю Вас розяснити мені загальне становите в Київі, які перспективи, що робиться на Чернигівщині і т. д. Крім цього абсолютно не розумію, які взаємовідношення між мною і Січовиками. Між иншим, коли мій начальник штабу був у Отамана Греківа 424, то Отаман Греків згодився на те, аби я повернувся з посади Головнокомандуючого на посаду коменданта Запорожського корпусу, котрий повинен відійти в глибокий резерв для формування. Но до цієї пори ніяких розпоряджень не маю, а навпаки якийсь добродій з генерального штабу задав питання моїм старшинам: «Чому мої частини не підлягають атаманові Сушко 425».

Ударна група абсолютно не хоче зі мною звязуватися і я не знаю про її завдання, як свого сусіда. Запорожський корпус, підкреслюю, до бою нездатний, як тілько поставлю його на позицію, буде багато гірше. Стараюся тримати позицію VI корпусом, але сподіватись на його не маю права (…)

Ця балачка прямим дротом, була мабуть з отаманом Коновальцем 21 січня. (Кінця телеграфної стрічки немає) [28]

(Українське слово (Берлін). - 1921. - 1 липня.)

Документ № 6

Відкритий лист П. Болбочана Головному отаману С. Петлюрі, членам Директорії, прем’єр-міністру, начальнику Генерального штабу, голові Українського національного союзу, голові Української партії соціалістів-самостійників 426

26 січня 1919 р.

Я просив аби до мене хто-небудь прийшов, аби запитати про мою зраду, та про мої злочинства, але видно всім Вам соромно мені в вічі дивитись, бо Український уряд всі свої помилки рішив взвалити на мою шию, аби я за всі відповідав як зрадник і злочинець, а признатися в цім ніхто не хоче… Всі Ви замісць того, аби покарати за самочинний арешт мій Ви санкціонуєте його і тим даєте право щирим авантюристам [таким як] Волох 427, Вірко, Ковтун, Махно, Тютюнник 428 і т. п. продовжувати своє каінове діло.

За що я арештований. Я прохаю відповіді. Може за те, що вже 16 місяців активно борюся за права самостійної України. Може за те, що зумів збудувати міцну військову частину і зумів її оборонити як [від] безталанного міністерства Голубовича 429, так і від лихого і зрадничеського режиму гетьманського і його замаху. Може за те, що в важкий час гетьманського режиму не боявся дати місця в своім полку Січовим Стрільцям 430. Може за те, що по першому заклику Діректорії я енергійно піднявся на повстання і своіми подіями рішив судьбу повстання на всій Україні. Може за мої гучні побіди. Може за те, що я передбачав, що за повстанням буде анархія і вимагав органі-зованости, а не демагогії і не боявся це Вам в вічі казати. Може за те, що я коли прибув до Киіва в грудні, одверто сказав Вам, що своїми силами не зможу утримати Лівобережної України, а требовав для цього чотирі полки галичан, нарешті хоть що-небудь просив. Цю допомогу Ви мені обіцяли через два тижні, а деякі дрібні частини негайно. Я сподівався, що ця допомога буде дійсно надіслана і чекав її, но пройшов майже місяць, допомоги не було, а події розвивалися швидким темпом. Мої люди вибились з сил своїх, не могли на ногах триматися від непреривних боїв, а також і морально були підірвані. А може за те я арештований, що я зразу дав зрозуміти, що ті люди, котрі засіли в Генеральному Штабі по більшости не хваховці, а такі як Тютюнник просто дрібний інтриган і нечесний чоловік, бо як би він був чоловік чесний, то будучи молодим старшиною, мало знаючим військову справу, та ще не старшина Генерального Штабу, йому не хватило б нахабства стати на чолі Генерального Штабу, а він став і став усім заправляти і все не на користь Україні а на користь своєї дешевої натури, за нього самі кажуть його роспорядження і особливо його поводження в Полтаві.

Що Ви всі робили… Може скажете організовали в тилу армію… Ні Ви не тільки самі не організували армії, а руйнували армію, руйнували дисципліну, мало того, старалися паралізовати навить організацію своїх частин і всякими засобами провоціровали моє чесне імя в Київі і скрізь… Може за те я арештований, що коли я побачив, що Київ [не] хоче вислухати мене і відмахується від мене, як від назойливої мухи, в той час коли я підкреслював страшенну небезпеку для України і коли за це я требував кинути балачки, проводити міцну владу і діло робити… Знаю, Київу це було не по нутру, знаю, що всі зо мною згоджувалися про тверду владу, але боялися відверто про се сказати окрім Січових Стрільців, але їх не слухали, бо бачите це буде проти демократичних і рознузданних принціпів, бо бачите це всіх діячів може скомпрометувати в очах народа і вони бідні можуть свої посади потеряти, а ще проще, діячі наші просто може нездатні керувати і діло робити, а тільки балачками займатися… В останній час перед здачею Полтави, коли я побачив, що мої частини абсолютно не бойоздатні, я відверто сказав в докладі Отаманові Петлюрі, що без допомоги Антанти Україну ми не спасемо, а одночасно з тим пропонував організувати армію дійсну, а не в такім напрямку, як пропонували Осецький, Тютюнник і Компанія.

Скажіть будь ласка, що Ви зробили доброго за весь час. Скажіть но чи було хоть одно Ваше роспорядження з самого початку повстання, котре мало би метою організацію армії, а не популяризацію Ваших імен і не руйнувало би армію, з чим я боровся весь час.