Вчора ввечері, перед засіданням Ради Міністрів (яке звичайно буває коло 11 год. вночі) був в гетьманськім палаці. Говорив з Дорошенком, Василенком, з Палтовим. Замішання, якого давно тут не бачив. Сьогодні рано у бюрі вир чуток і сплетень щодо зміни кабінету, кандидатів і призначень. Було засідання спільної конференції обидвох політичних делєґацій. Запросив мене до себе ЦІелухин. Пригноблений зовсім заплутаним внутрішнім положенням, ну, і поведінкою німців. Міністр судівництва, Чубинський, набирає до Сенату москвофілів і "кадетів" (Григорович-Барський та інші). Боротьба з сваволею старостів на провінції — дуже трудна. Питався мене Шелухин, що я думаю про наше внутрішнє положення і наших "союзників". Називають Петра Дорошенка як нового премієра. У звязку з чутками про новий кабінет, називають імена Винниченка, Міхновського та цілий ряд інших імен. Положення кабінету захитано через метушню з "кадетами" і через залізничий страйк.
О 7-ій годині стрів М. Кушніра, ("ес. — ефа"), показував нібито взятий з гетьманської канцелярії спис нових міністрів. Той самий, менше-більше, що мені показував Шелухин — Петро Дорошенко, Кістяковський, як міністр Внутрішніх Справ. Кликав мене Кушнір на нараду Національного Союзу, показував резолюції, які мають бути там ухвалені. Звичайна балаканина — теоретичні розумовання, а далі заклик до орґанізації. На їх засідання я не пішов.
21 липня.Становище чимраз більш заплутане, в Канівщині знову повстання. Хоч майор Гаазе заперечує це і каже, що він "ніколи так добре не спав як тепер". Російські монархісти підносять голову. Німці здається її тратять. Трудно щось зробити поки пости міністрів Внутрішніх Справ і Судівництва займають панове з нинішнього кабінету[18].
22 липня.Був у мене Едвард Ліґоцький. Він є представником варшавського уряду в Берні. Поляки тепер активізуються. Кинулись в обійми "ладу і порядку". Дуже занепокоєні зростом большезму і — Мурманською армією. На його бажання виробив я йому побачення з гетьманом. Оповідав багато цікавого. Кістяковський лянсує ґрунт, питався у мене про політичні партії українські. Зробив йому побачення з Шеметом[19].
Переказували мені, що Олесь зле про мене відзивається через те, що "я зробив карієру через гетьмана". Коли б я хотів робити карієру, вистарчило б мені по приїзді до Києва в березні, зголоситися до соціялістів. З цею маркою дуже легко було зробити карієру або міністеріяльну, або дипльоматичну. Рабські душі не можуть зрозуміти, що люди незалежні можуть знайти себе без демократичних метод запобігання та інтриґ.
Як я пізнав гетьмана? Був я на одних зборах, хутко по моїм приїзді ззакордону, в "Готель Кане", у Луценка, коли я щойно розглядався в положенні політичнім на Україні і партійнім. По зборах до мене підійшов один з адютантів "отамана Скоропадського", який мешкав в тім самім готелі, — і запросив відвідати отамана. Кілька днів потім я зробив візиту ґенералові. Зробив на мене дуже гарне вражіння. Інтеліґентне чоло, такі ж очі, стриманий темперамент. Говорили про політику, про партію, про пресу. Зійшлися на різкім осуді "ес. — ерів", які тоді були горою в Центральній Раді та в її уряді. Ґенерал питався, чи багато серед українців "таких як Ви", просив заходити. Я приходив ще до нього, коли він мешкав на Хрещатику. По перевороті бував у нього сам і з Шеметом. В травні прислав по мене своє авто і запропонував співпрацю з новим режимом (справа преси).
Зробив одну річ, яка може мене дорого коштувати. Передрукував в "Селянськім Слові" розмову з гетьманом кореспондента одної шведської ґазети. В цій розмові гетьман обіцяв до осени скликати Сейм і заповідав аґрарну реформу, яка до сорок процентів великої посілости приділила б селянству. Сподіваюся за це нагінки з боку кабінету міністрів.
Німці мабуть таки дійсно непевні себе. Мумм і Тіль вже признаються, що "експеримент з кабінетом Лизогуба — не вдався".
24 липня.Приходив Ліґоцький, який був вже у Палтова і Дорошенка. Приготовив приняття для польської дипльоматичної місії у Києві.
В палаці гетьманськім підійшов до мене делєґат від Чорноморя, проф. Ерастов. Був у мене в бюрі, не застав. Говорить в справі авдієнції у гетьмана. Думає, що їх водять за ніс «імці. Віддають все — і Кубань, і Чорноморя, білим росіянам з їх ґен. Алексеєвим і з їх "Юго-Восточним Союзом". Про Дорошенка говорив скептично.
Гетьманівна згодилася дати мені витинки з російських ґазет про гетьмана на перегляд.
25 липня.Були в мене Коновалець, Сушко і Чайківський. Два останні з бригади Натієва, хочуть активізувати січових стрільців, але бояться неприємностей від своєї "вітчини" — Австрії. Хотіли б говорити з гетьманом в їх справі, і щоб я з ним теж поговорив про те.
Приходив Калинович, привіз свіжі новинки з Відня і лист від Липинського. Липинський просить писати йому регулярно про політичні справи і новини у Києві. Питається про нашу партію. Лист трохи зрезиґнований.
Увечері у Шеметів на Жілянській, засідання Ґенеральної Ради партії. Орґанізація здається скріплюється. Орґанізуються хліборобські елементи на Полтавщині, Катеринославщині і Харківщині. Зачинаємо орґанізувати Київщину. Завтра хочуть іти до гетьмана, говорити в справі більш національного складу кабінету.
Перед 9 ввечері поїхав до палацу. Коли входив — з парку виходив гетьман в супроводі адютанта. Я вклонився і попросив о пять хвилин розмови. Пішов за ним нагору.
Дивно він виглядав в темряві напівосвітленого кабінету, коли в своїй черкесці, високий і стрункий, ходив туди і назад по кімнаті. Пригадалась мені одна сцена з Шіллєрового "Валенштайна", якого бачив перед війною у віденськім "Бургтеатрі".
Показав гетьману число "Діла" із звісткою, що він, під натиском Форґача, зрікся тайної клявзулі Берестейського мирового договору (про поділ Галичини). Він нервово відкинув ґазету набік і з піднесенням сказав:
— "Це брехня! Я нічого не зрікався. Форґач був у мене, правда… Зрештою поговоріть про це з Дорошенком"!
Я бачив, що розмова йому була неприємна. Потім він почав знов ходити по кабінеті. Казав:
— "Нічого українці без мене не зроблять! Скажіть їм це! Як мене не буде, то й України не буде''!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рік 1918, Київ» автора Донцов Д.И. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рік 1918, Київ“ на сторінці 9. Приємного читання.