РОЗДІЛ III РОЗПОВІДІ ПРО ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

Тепер ми читаємо біблію російською мовою. На цю мову її перекладено з страроєврейської. Є і єврейські друковані біблії. Але книгодрукування придумано лише п’ятсот з лишком років тому. А до того часу всі книги були рукописні. Чи є серед рукописних біблій та, яку колись написав сам Мойсей? Скільки її не шукали, ніде не знайшли. Очевидно, вона до нашого часу не збереглась — загинула. Найстаровинніший рукопис біблії, що дійшов до нас, написано лише 900 років тому, в 1009 році нашої ери, або на 2359 років пізніше за час, коли жив Мойсей. Цей рукопис тепер зберігається в Ленінграді, в бібліотеці імені М. Є. Салтикова-Щедріна, і кожен може його там бачити. Більш старовинної єврейської біблії до нас не дійшло зовсім[9].

Дві тисячі триста п’ятдесят з лишком років — це ж дуже великий час. За цей час єврейський рукопис, що його написав сам Мойсей, переписували, певно, безліч разів, і при кожному переписуванні, зрозуміло, переписувачі робили немало помилок. Були в них помилки і випадкові, і навмисні: дещо вони вставляли, дещо пропускали, дещо переробляли. Як же тепер розібратися, що в біблії «від бога», а що від людей?

Але переписувати старовинну єврейську книгу слово в слова ще не так важко, хоча й тут люди раз у раз помилялися. Значно важче розуміти ту мову, якою цю книгу написано. А написано її староєврейською мовою, дуже важкою для розуміння, отже, і для перекладу. І ось які обставини утруднюють читання староєврейських рукописів, написаних навіть сімсот-вісімсот років тому: стародавні євреї писали свої книги самими приголосними буквами, пропускаючи всі голосні, тобто — а, о, у, е, і та інші.

Що ж значить— писати самими приголосними буквами? Це те саме, якби замість слова «кров» написати лише три літери — крв, а голосну букву «о» пропустити: читач, мовляв, сам повинен догадуватися, що означає крв. Можливо, ці три букви означають «кров»? А може, «криво»? А може, «корова»? А може, «коровай»? У всіх цих словах голосні букви різні, а приголосні — к-р-в — однакові.

Або ось, наприклад, ми написали рк. Що воно означає? «Руку»? Чи «рака»? Чи «рік»? Чи «ріку». Отже, розуміти книгу, написану таким способом, без голосних букв, дуже важко. А стародавні євреї з часів Мойсея писали всі свої книги саме так, тобто без голосних букв.

Наприклад, стародавній єврей написав букви дбр. Що вони означають? Вони можуть мати дуже багато значень, зовсім не схожих між собою: по-перше, ці букви можуть означати «слово», по-друге, — «він сказав», по-третє, — «говорить», по-четверте, — «говор», по-п’яте, — «сказати», по-шосте, — «чума». Або ось ще приклад: по-староєврейськи «хаммітах» означає «постіль», а «хам-матех» — «жезл». Обидва ні слова стародавні євреї писали так: хммтх. Як же дізнатися, що означають ні букви? Постіль чи жезл?

Іноді дуже важко, а то й зовсім неможливо догадатися, про що, власне, йде мова. Чи ж легко в такому випадку розуміти, а, отже, і перекладати староєврейську книгу? Цілком можливо при такому способі писання і чигання зовсім переплутати смисл книги і неправильно перекласти те, що в ній написано. Так воно і було насправді. Скільки ж різних помилок попало через це до біблії, а також і до всіх перекладів на інші мови? Навіть уявити собі важко. Тому тепер і православні, і католицькі, і інші знавці «святого письма» давно вже перестали беззастережно вірити кожному слову біблії.

Американський учений Говард Озгуд підрахував, що в біблії є щонайменше десять тисяч місць, які можна розуміти і так і інакше.

ПЕРЕКАЗ ПРО ПОТОП — ЗОВСІМ НЕ ЄВРЕЙСЬКИЙ ПЕРЕКАЗ

Але ось що особливо цікаво: переказ про потоп зовсім не єврейський переказ, а значить, не «одкровення боже». Він прийшов до євреїв з іншої країни, від іншого народу.

Його записано в ассірійських книгах. І записано ще за кілька сот сот років до Мойсея. Отже, зрозуміло, переказ про потоп суто земного походження. Тепер це вже доведено цілком точно. І ось як.

Років 60–70 тому в Месопотамії, на лівому березі ріки Тігру, було зроблено надзвичайне відкриття. Англійський учений Річ відшукав там під піском і під землею руїни стародавньої столиці ассірійського царства — Ніневії.

З того часу і до наших днів у Ніневії провадять наукові розкопки, поступово очищаючи величезне місто від піску та землі. Розчищено вже великі палаци ассірійських царів, сади, вулиці, канали, будинки, храми, вкриті старовинними написами під зображеннями героїв і богів. Гак знову вийшло з-під землі колись могутнє ассірійське царство, його життя і історія. Але найвизначніше відкриття було зроблено в палацах ассірійських парів: там знайшли величезні царські бібліотеки.

Ці бібліотеки особливі, не схожі на теперішні, збереглися вони до наших часів лише тому, що книги в цих бібліотеках — кам яні. Це навіть не книги, а Цегляні дощечки, або таблички, з витиснутими чи надряпаними на них письменами.

Таких книг-дощечок знайдено в ніневійських руїнах кілька тисяч. І всі їх перевезено тепер у Лондон. Там вони і зберігаються для нащадків.

Учені зуміли розібрати, прочитати і перекласти на англійську мову вже багато ассірійських книг. Серед них знайшлись і книги «священні», і літописи ассірійських царів, і підручники різних старовинних мов, і книги з різних наук; знайшлися навіть приватні листи того часу. Так давнє ассірійське життя відкрилося пере; світом з усіма подробицями і розкривається з кожним днем усе ясніше і ясніше.

В бібліотеці ассірійських царів були і старовинні легенди про створення світу, про гріхопадіння і всесвітній потоп.

І ось що особливо цікаво: всі ці легенди надзвичайно схожі як ті, які до нас дійшли через біблію. Але ще цікавіше те, що їх записали ассірійці задовго до Мойсея.

Про це свідчать цегляні таблиці, на яких викарбувано такі перекази.