РОЗДІЛ III РОЗПОВІДІ ПРО ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

Але чому ж перекази про всесвітній потоп є «у всіх народів, які тільки жили і живуть на землі»?

У всіх народів! Проте чи так це? Перш ніж це стверджувати, та ще з чужих слів, чи не краще перевірити чужі слова. А перевірка показує зовсім інше: є і були народи, в яких зовсім немає і не було жодного переказу про всесвітній потоп. Так, наприклад, у стародавніх єгиптян ніколи не з’являлося переказу про потоп.

Багато вчених і віруючих людей шукали переказ про потоп у старовинних єгипетських рукописах, але так і не знайшли. А їм дуже хотілося б відшукати такий переказ, щоб сказати всьому світові: ось і старовинні єгипетські розповіді відповідають єврейському «святому письму».

А насправді виявилося, що таких переказів у Єгипті взагалі нема.

У багатьох інших народів подібні перекази справді є.

Але це зовсім не перекази про всесвітній потоп. Це лише розповіді про величезні і спустошливі поводі. І більш нічого. Перечитайте, наприклад, переказ південноамериканських індійців про Бачіка і його злу дружину Чію. Про що саме там ідеться? Про повідь від річної загати, тільки і всього.

Такі самі розповіді досі ходять серед багатьох інших народів. Усе це теж перекази про поводі. Та хіба ж мало на світі таких країн, де були великі поводі? У всякому разі, на такі розповіді не можна посилатись як на доказ того, що «про всесвітній потоп пам’ятають усі народи землі».

Вони пам’ятають про поводі, а не про всесвітній потоп.

ЧОМУ ПЕРЕКАЗИ РІЗНИХ НАРОДІВ СХОЖІ МІЖ СОБОЮ

Але чому ж в такому разі перекази деяких народів так схожі між собою?

Через дуже просту і звичайну причину: адже багато переказів кочують з країни в країну; люди одного народу раз у раз переказують їх людям іншого народу під час торгових відносин. Мандрують по всьому світу не тільки перекази, а навіть казки, байки і пісні. Так і ассірійська легенда про месопотамський потоп перейшла до євреїв, а єврейська перейшла до християн і магометан. І це переселення легенд відбувається поволі, поступово, розповіді передаються із уст їв уста. І при цьому їх звичайно трохи переробляють.

Наприклад, змінюють імена героїв, богів, назви місць і деякі подробиці: в одному і тому ж переказі один народ розповідає, наприклад, про Сітнашстіма, другий — про Ноя, третій — про когось іншого; в одного народу мова йде про бога Бєла, а в іншого — про Єгову і так далі.

Є люди, які навмисне поширюють переказ про всесвітній потоп серед різних народів. Цим займаються християнські проповідники.

Так з’явилися розповіді про потоп у багатьох племен американських індійців.

Потім ті ж самі християнські проповідники записують ці розповіді, що їх самі пустили в оборот, але вже переінакшені, змінені первісними племенами; записують — і дивуються, звідки взялася така схожість цих розповідей з біблейськими?

Християнські проповідники роблять ще одну справу: вони записують усякі перекази первісних племен, в тому числі і розповіді про різні великі поводі. А записуючи, змінюють їх на біблейський лад, щоб підтвердити свою віру. І виходить, кінець кінцем, таке: первісні племена переробляють на свій лад розповіді проповідників, а проповідники переробляють на свій лад розповіді первісних племен. Усе це робиться іноді не навмисне і навіть несвідомо. Але все-таки робиться вже багато сотень років. Від цього й виникла схожість багатьох легенд первісних племен з біблейськими. Ось чому в багатьох народів нібито і справді існують з давніх-давен спогади про всесвітній потоп.

ЩО ПРИМУШУЄ ДУМАТИ ПРО ТЕ, ЩО І СПРАВДІ БУВ КОЛИСЬ ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

Але є й інші причини, через які багато племен і народів вірять у всесвітній потоп. І ось головна з цих причин.

Люди не можуть не вірити своїм власним очам.

От що розповідають, наприклад, жителі Самоанських островів у Тихому океані.