РОЗДІЛ III РОЗПОВІДІ ПРО ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

То був Ной, «людина праведна й непорочна в роді своєму».

Таку людину бог не захотів губити. Тому він попередив Ноя про те, що має намір незабаром винищити все людство і навіть всіх живих істот — за гріхи людей.

Так пояснюються в книзі Мойсея причини всесвітнього потопу. Це страшне лихо було послано на землю навмисне. І послано проти роду людського. І саме для його цілковитого винищення, аж до невинних немовлят. І не тільки їх, але і всіх істот земних. Могли не боятися загибелі лише ті тварини, які населяли воду, — вони були наче убезпечені проти потопу, він не загрожував їм. Гнів божий на них не поширювався.

Чому ж господь наслав потоп на земну кулю? Біблія твердить, що це було зроблено «за гріхи людей». Тих самих людей, яких бог же, за біблією» і створив і про яких заздалегідь знав, що вони грішитимуть і що йому ж доведеться винищувати їх усіх відразу.

Ще в «святому письмі» прямо сказано, що за гріхи одних, тобто декого з тих, які провинилися, бог винищить усіх. Далі в книзі Буття розповідається, що бог звелів Ною збудувати ковчег завдовжки триста, завширшки п'ятдесят і заввишки тридцять ліктів, обсмолити його зсередини та зовні і завести в цей ковчег з усякої худоби, з усіх гадів, і з усіх тварин, і від усякої плоті по парі, чоловічої статі і жіночої, щоб вони залишилися живими разом з Ноєм. І з усіх птахів за родом їх. І з усіх тварин за родом їх, і з усіх тих, що плазують по землі, — за родом їх.

Іще бог звелів Ною взяти собі «всякої їжі, якою живляться»: «і збери (її) собі, і буде вона для тебе і для них їжею».

І Ной збудував дуже великий і дуже міцний ковчег і помістив туди всіх сухопутних тварин.

Скільки саме тварин помістив Ной у свій ковчег і як збирав їх до ковчега — про це і в «святому письмі» не сказано жодного слова.

У всякому разі ковчег Ноя був готовий до плавання по дуже бурхливих хвилях безкрайого моря. Ной зайшов у ковчег, і сам бог замкнув за ним двері. Після цього «розверзлися всі джерела великої безодні, і вікна небесні відчинилися, і лився на землю дощ сорок днів і сорок ночей», «водою покрилися всі високі гори, які є під усім небом». «На п’ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і покрилися (всі високі) гори. І позбулася життя всяка плоть, що рухається по землі… все, що мало подих духа життя в ніздрях своїх на суші, вмерло. Загинула усяка істота, що була на поверхні (всієї) землі… Залишився тільки Ной і що було з ним у ковчезі. Вода ж прибувала на землі сто п’ятдесят днів».

З цих слів «святого письма» видно: якимось чудом води з’явилося так багато, що її повністю вистачило, щоб затопити всю землю вище найвищих гір.

Тільки після того, як минуло півтораста днів, твердить «святе письмо», «бог згадав про Ноя, і про всіх звірів, і про всіх скотів, і про всіх птахів, і про всіх гадів-плазунів, що були з ним у ковчезі; і навів бог вітер на землю, і води спинилися», а потім почали спадати і спадали теж півтораста днів.

Але як міг вітер спинити повідь, що затопила всю земну кулю, всі країни? І в який бік мав дути вітер, щоб прогнати воду? І куди саме її прогнати? Про це в «святому письмі» нічого не сказано. Все це так і лишається незрозумілим. У всякому разі, вода всюди спала і кудись витекла. Після трьохсот сорока днів плавання, розповідається далі в «святому письмі», Ной відчинив, нарешті, вікно ковчега і випустив з нього ворона, щоб той подивився, чи спала, вода на землі. Ворон, «вилетівши, відлітав і прилітав, поки осушилася земля».

Потім Ной випустив від себе голуба. «Але голуб не знайшов спокійного місця для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег…»

Через сім днів Ной знову випустив голуба, і голуб повернувся до нього у вечірній час, і був «свіжий маслиновий листок у роті, в нього: і Ной узнав, що вода зійшла із землі».

Так зі слів «святого письма» закінчився потоп. Ковчег Ноя: зупинився, як відомо, на горах Араратських. А Ной і вся сім я його і всі живі істоти вийшли з ковчега. І бог сказав їм: «Плодіться і розмножуйтесь і наповнюйте землю». «Не буду більше проклинати землю за людину і не буду більше вражати все живе, як я зробив». «Не буде більше винищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу для спустошення землі».

І бог послав райдугу в хмарі, щоб вона була знаменням (вічного) завіту між богом і землею.

Про райдугу в «святому письмі» розповідається теж як про чудо. «Святе письмо» пояснює, що вона з’явилася не сама собою, як це буває звичайно, а її навмисне утворила «надприродна сила».

Такий відомий стародавній єврейський переказ про всесвітній потоп в тому вигляді, як його подано в книзі Буття.

Багато що в цьому переказі для теперішніх людей зовсім незрозуміле і здається неймовірним і чудесним. А з другого боку, в «святому письмі» говориться як про чудо про те, що зовсім не вважається чудом. Так, наприклад, хто ж тепер вважає райдугу за чудо?

ТАЄМНИЦЮ ВСЕСВІТНЬОГО ПОТОПУ РОЗ’ЯСНЕНО