РОЗДІЛ III РОЗПОВІДІ ПРО ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

Однак ще дивовижніше ось що: як же всі сухопутні тварини зібралися до корабля з усіх країн світу? І до того ж зібралися у визначений місяць, день і годину? Як же вони з холодних країн прибули в жаркі, де вони й жити не можуть? І як це всі вони визначили час, у який треба прибути до корабля? І чому вони прибули до нього саме парами?

Як це все трапилось? Жоден переказ про потоп цього не пояснює. З усіх переказів не можна довідатися, чи самі тварини прийшли, чи їх збирали господарі корабля. Але для цього їм довелося б роз’їжджати по всіх країнах світу—і холодних, і жарких, і по островах, розташованих серед океану, причому подорожувати так не рік і не два, а багато десятків років. І плавати на старовинних човнах по бурхливих морях, і мандрувати на конях і верблюдах по безкраїх пустелях, і так від одного кінця землі до іншого.

Не пояснюють стародавні легенди про потоп ще й от чого: як же перебиралися через океани і моря різкі сухопутні звірі і птахи, котрі не вміють ні плавати, ні літати?

Але ще більше дивує ось що: чому, наприклад, боги погубили всіх тварин сухопутних, але не захотіли знищити тварин морських і інших істот, що жили у воді? В різних легендах розповідається, що боги погубили тварин за людські гріхи, хоча ці тварини ні в чому не могли бути винними. Але припустімо, що це навіть і так. І все-таки незрозуміло, чому ж сухопутні тварини відповідали за людські гріхи, а кити, риби й інші морські істоти — анітрохи. Невже ж сухопутні заслужили гнів богів тільки тому, що не вміли плавати? Чи боги перестали розбиратися, хто правий і хто винний? Виходить, в такому разі, що й боги чинять великі несправедливості.

ЩО РОЗПОВІДАЄТЬСЯ ПРО ПОТОП У КОРАНІ

Ось у цьому саме й полягає головна незрозумілість усіх переказів про всесвітній потоп. Справді, якщо такий потоп мав місце, значить, це було не що інше, як чудо: він сам собою виникнути не міг. Для цього, безперечно, потрібно було втручання в людські справи якихось «таємничих сил». Ті самі сили, виходить, і винні в цьому великому лихові.

Що ж це були за сили? За одними переказами про потоп, це були сили злі, за іншими, — добрі. Але ці добрі сили все-таки наслали на людей страшну кару за їхні гріхи. Так, наприклад, американські індіанці вірять у Великого Духа, вважаючи його богом добрим і світлим. Таким же вважають магометани і свого аллаха.

В «священній» магометанській книзі — корані теж розповідається про всесвітній потоп, що його колись наслав аллах за гріхи людського роду: аллах «відчинив небесні двері для води, що лилася зливою, і вода небесна з’єдналася з водою джерел». А Ноя аллах носив «на кораблі, зробленому з дощок і цвяхів».

І та ж «священна» книга коран твердить, що аллах — і всеблагий, і всезнаючий, і всемогутній. Але як же могло трапитися, що всеблагий аллах наслав на людей таке лихо? Коли він і справді всеблагий і милосердний, то як же він міг тоді вчинити таке зло? Хіба добрий той, хто робить лихо? А всеблагий і милосердний аллах зробив не тільки зле, а й несправедливе діло: адже під час потопу загинули не лише дорослі грішники, але й безгрішні немовлята і всі сухопутні тварини. А їх же за що погубив аллах? Невже ж це справедливо — карати одних за провину інших? Усі віруючі люди повинні, звичайно, розуміти, що хто чинить несправедливість, той грішить. Виходить, і сам аллах, заподіявши велике і несправедливе зло, вчинив цим самим дуже великий гріх. А той, хто вважає всесвітній потоп справою аллаха, вже не може ставитися до нього ні як до всеблагого, ні як до святого. Із цього видно, що знову виходить плутанина в думках тих людей, які вважають всесвітній потоп чудом чи справою «рук божих».

Однак плутанина тут лише починається. В «священній» книзі магометан сказано, що аллах не тільки всеблагий, але й всезнаючий. А коли він всезнаючий, то, виходить, заздалегідь мав знати, якими будуть люди, коли він їх створить. Заздалегідь мусив знати він і те, за що, як і коли доведеться йому їх карати, — і все-таки створив їх. У всякому разі, аллах аж ніяк не перешкоджав тому, що люди почали грішити. Отже, він або не зміг перешкодити, або не захотів. А коли він цього не захотів, то, значить, він не всеблагий. Якщо він не зміг цього зробити — то, виходить, не всемогутній. І як би не ставилися магометани до цих слів своєї «священної» книги, завжди має місце і тут велика плутанина.

Але чому ж вона виникає? Тому що віруючі магометани обвинувачують за всесвітній потоп не кого іншого, як свого аллаха.

Та, можливо, аллах до цього зовсім не причетний, а потоп викликали якісь інші «таємничі сили»? Чому в такому разі аллах не перешкодив їм губити людство? Це значить, що він не схотів або не зміг їм перешкодити, або ж зовсім не знав, що чекає рід людський. А якщо так, то, виходить, і в цьому разі він або не всеблагий, або не всемогутній, або не всезнаючий. А це означає: коли хтось вважає, що аллах має такі властивості, той уже не повинен вірити, ніби потоп зробив саме він.

Проте як же бути в такому разі з всесвітнім потопом? І як пояснити його? Чи, можливо, ніякого потопу ніколи і не було? Найкраще — дослідити, хто, де і як про нього розповідає.

ЩО РОЗПОВІДАЄ ПРО ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП БІБЛІЯ

Про нього розповідається, наприклад, у «святому письмі».

В біблії, в книзі Буття, в VI, VII і VIII главах, розповідається про всесвітній потоп досить докладно. Кажуть, мовби цю книгу написав колись сам Мойсей, славнозвісний староєврейський «святий» пророк. Ще кажуть, що він написав книгу Буття зі слів «самого бога». І ось що розповідається в книзі Буття про велике криваве чудо всесвітнього потопу.

Коли люди почали розмножуватись на землі, побачив господь, що велика розпуста людей і що думки й помисли серця їхнього злі в усякий час.

І, бачачи це, розкаявся господь, що створив людину на землі, і засмутився в серці своїм.

«І сказав господь: винищу на землі людей, яких я створив, — від людини до худоби, і гадів, і птахів небесних знищу, бо я розкаявся, що створив їх».

На одну тільки людину на всій землі, з усього людського роду «зійшла благодать перед очима господа».