РОЗДІЛ III РОЗПОВІДІ ПРО ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

В давні часи там, де тепер суходіл, плавала риба. Колись море вкривало всю землю. А коли вода спала, багато морських риб і інших тварин залишились на суші. Потім ці риби і інші тварини були перетворені на камені.

Така розповідь самоанців на перший погляд здається справжнім безглуздям. Але це не так. У ній є велика частка правди. Вони могли бачити і на власні очі дещо на підтвердження своєї розповіді.

І ось що саме.

Навіть на найвищих горах, на височині сім чи вісім кілометрів, в камені і кам’яні породи, всередині яких часто можна знайти безліч різних морських залишків.

Серед них і скам’янілі морські раки, і корали, і морські лілеї, безліч різних черепашок, великих і малих, відбитки морської трави, відбитки морських риб. І всіляких таких залишків дуже багато. І, зрозуміло, вони потрапили всередину каменя не випадково.

Чому ж і як вони туди потрапили? Дивлячись на них, кожен скаже: де є такі залишки, там колись справді було море. Залишки ці нерідко можна бачити на великій височині — отже, колись і море було на такій височині. Значить, воно вкривало всі долини, і рівнини, і горби, до самих гірських вершин.

Але що ж це означає? Хоч-не-хоч, а це наводить на думку, що колись і справді був всесвітній потоп.

Ось звідки взявся у багатьох племен і народів переказ про всесвітній потоп, — із спостережень над природою.

І до того ж із спостережень власних і цілком правильних.

ПРАВИЛЬНІ І ТОЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ І НЕПРАВИЛЬНІ ПОЯСНЕННЯ

Але одна справа — спостереження і зовсім інша — пояснення. Можна правильно спостерігати і зовсім неправильно пояснювати. Так буває і бувало в багатьох випадках. Те саме сталося і з розповідями про всесвітній потоп.

І справді, на перший погляд здається дуже ясним і зрозумілим, що вода стояла колись на великій височині і вкривала всю землю. Як же інакше потрапили морські залишки на висоту?

Але чи так це? Якщо поміркувати добре, то виявиться, що справа не така вже проста і зрозуміла.

Адже ці морські залишки могли потрапити так високо не одним, а кількома різними способами. Один спосіб справді такий: колись море досягло найвищих гір і занесло туди різноманітні морські залишки. Але може бути і те, що ці самі камені з залишками були колись зовсім не горами, а морським дном і лежали нижче рівня моря. В такому разі морські залишки могли осісти на морське дно з води. Але як дізнатися, що саме сталося насправді?

Для цього треба насамперед довідатися точно і напевно, чи може підійматися з води морське дно — все вище і вище, і так до висоти гір?

Морське дно справді підіймається з-під води в багатьох місцях землі. Наприклад, це спостерігається на берегах Балтійського моря, в Швеції, Фінляндії, Данії, СРСР (поблизу Ленінграда); також на берегах моря Каспійського, в Малій Азії і інших країнах.

А про підіймання морського дна можна узнати по-різному. Для цього роблять, наприклад, позначки на прибережних скелях. Було зроблено, наприклад, такі мітки багато часу тому, за Петра І, на берегах Балтійського моря, — біля самого рівня води. З того часу минуло більше двохсот років. А тепер ці самі позначки виявилися вже над водою, так що хвилі не можуть і діставати до них.

Так дізналися, що море біля цих берегів міліє. Але від чого ж воно міліє? Чи від того, що вода відходить од берегів, чи від того, що з-під води виступає морське дно?