TextBook (07.08.1891-?) — підполковник Армії УНР.
Походив зі священицької родини Рязанської губернії. Закінчив духовну семінарію, Харківський ветеринарний інститут, Чугуївське військове училище (01.04.1915). Служив у 86-му піхотному запасному полку, згодом — 44-му піхотному Камчатському полку, з яким брав участь у Першій світовій війні. 12.03.1916 р. був поранений. З 07.01.1917 р. — ад'ютант 659-го піхотного Буковинського полку.
З 19.02.1917 р. — штабс-капітан. 23.02.1918 р. був демобілізований з армії.
З 18.04.1918 р. — полковий ад'ютант 44-го піхотного Камчатського полку, що оголосив себе українським. З 18.01.1919 р. — ад'ютант оперативної частини штабу Володимир-Волинської оперативної групи Дієвої армії УНР. З 15.04.1919 р. — ад'ютант штабу 18-ї пішої Дієвої дивізії Дієвої армії УНР. З 22.08.1919 р. — помічник начальника оперативного відділу штабу Волинської групи, а з 02.11.1919 р. — т. в. о. начальника оперативного відділу штабу Волинської групи Дієвої армії УНР. У грудні 1919 р. був інтернований польською владою у Рівному. Навесні—влітку 1920 р. — старшина 1-го генерал-квартирмейстерства Генерального штабу Армії УНР. У подальшому служив у Старшинській сотні та штабі 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.
У 1920—30-х рр. жив на еміграції на Волині, пізніше — у Франції.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 451; Героїчний бій під Чорним Островом. — Торонто. — 1961.
ЧМІЛЬ Борис Федорович(1888—?) — полковник Армії УНР.
Народився у м. Чернігів. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
У 1918 р. — старшина для доручень начальника Окремої Запорізької дивізії Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. Наприкінці 1918 р. — у січні 1919 р. — командир 35-го пішого Кременчуцького полку Дієвої армії УНР. Навесні 1919 р. — помічник командира Рибницького полку, сформованого з бессарабських повстанців (сотник). З 11.06.1919 р., після влиття полку до складу 9-го Стрілецького полку 3-ї дивізії Дієвої армії УНР, командир його 2-ю куреня. Восени 1919 р. — командир 9-го Стрілецького полку 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. З 18.02.1920 р. — командир 1-го куреня 1-ї стрілецької дивізії Армії УНР (згодом 46-й курінь 6-ї Січової дивізії), який формувався у Бресті-Литовському. З 08.05.1920 р. — командир 19-го куреня 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. З 25.07.1920 р. — полковник.
Чміль Борис, фото 20-х років (За Державність. — Варшава. — 1936. — Ч. 6)
З 1923 р. жив на еміграції у Франції, в Ліоні. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 65; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С 31; Р. С. Окремий Стрілецький Запорізький Курінь в Галичині//Аітопис Червоної Калини. — Львів. — 1932. — Ч. 12. — С 10–12; Самутин П. Хронологічні дати VI-ої Січової стрілецької дивізїї//Вісті Комбатанта — 1970. - № 5. — С. 12, Прохода В. Записки непокірливого. — Торонто. — 1969. — Кн. 1. — С. 381–386.
ЧМОЛА Іван (Іреней)(1892 — після 1939) — командир полку Дієвої армії УНР.
Закінчив Львівський університет. У 1910–1914 рр. був одним із керівників української молодіжної організації «Пласт». У липні 1914 р. вступив до Легіону Українських січових стрільців. У 1916 р. потрапив до російського полону, перебував у таборах для військовополонених у м. Царицин (табір Дубовка).
У вересні 1917 р. виїхав до Києва, де став одним із організаторів Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців військ Центральної Ради. З 19.01.1918 р. — командир 2-ї сотні 1-го куреня Січових стрільців, згодом — командир 3-го полку Січових стрільців. З середини лютого 1919 р. до 10.05.1919 р. — командир Коша Січових стрільців Дієвої Армії УНР (запасної частини, де навчалися мобілізовані вояки). З середини липня 1919 р. — командир знову сформованого Коша Січових стрільців. У грудні 1919 р. був інтернований польською владою у Луцьку. Згодом повернувся до Галичини, працював вчителем у Яворівській, потім — у Дрогобицькій гімназіях.
Чмола Іван, фото 20-х років (Золоті Ворота Історія Січових стрільців. — Київ. — 1992)
Восени 1939 р. був заарештований НКВС. Подальша доля невідома.
Крезуб А Кіш Січових стрільців//Літопис Червоної Калини — Львів. — 1930. -ЧИ. — С 19–21; Ч. 12. — С 16–18; Верига В. Втрати ОУН в часі Другої Світової війни. — Торонто. — 1991. — С 33–34; ЦДАГПОУ. — Ф. 263, архівно-слідча справа Кураха М. С. — С. 120-зв. — 121.
ЧОРНИЙ Сергій Іванович(7.10.1886 — до 1955) — полковник Дієвої армії УНР.
Народився у с. Костянтинівка Олександрівського повіту Херсонської губернії. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ч“ на сторінці 7. Приємного читання.