Розділ «Ч»

Рідний брат видантного церковного діяча Володимира Чехівського та підпоручика російської армії Віктора Чехівського, який на початку Першої світової війни агітував свою роту перейти до Легіону Українських січових стрільців і був застрелений фельдфебелем.

ЦДАВОУ. — Ф. 2248. — Оп. 1. — Спр. 7. — С. 137-зв. Липа Ю. Галичани над морем//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1936. — Ч. 3. — С. 7—11; Зелінський В. Синьожупанники — Берлін. — 1938. — С. 42, 56–57, Омельченко Т. Мої спогади про Синіх//За Державність. — Варшава — 1937. — Ч. 7. — С. 57–67; Преловська І. Слідчі справи братів Чехівських як джерело вивчення біографій репресованих діячів УАПЦ (1921–1930)//3 архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — Київ. — 2003. — Ч. 1. — С. 258–277.

ЧЕЧЕЛІВ Костянтин Вікторович

(19.05.1871-?) — старшина Дієвої армії УНР.

Закінчив Кубанське Олександрівське реальне училище, Миколаївське інженерне училище (1891), Миколаївську інженерну академію за 1-м розрядом. З 30.01.1904 р. працював на різних військово-інженерних посадах на Ковельсько-Володимиро-Волинській залізниці. З 13.04.1908 р. — підполковник, з 06.12.1912 р. — полковник.

У 1918–1919 рр. — начальник залізничної управи Головного інженерного управління Військового міністерства Української Держави, згодом — Військового міністерства УНР. 09.08.1919 р. був заарештований військовим слідчим за звинуваченням у співчутті до білих. Подальша доля невідома.

Список чинам военно-инженерного ведомства на 1914. — СПб. — 1914. — С 118.

ЧИЖЕВСЬКИЙ Григорій Павлович

(23.10.1886–1936) — полковник Армії УНР.

Чижевський Григір, фото 1921 року (За Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7)

Народився у с. Цінки Великобудянської волості Гадяцького повіту Полтавської губернії. Закінчив технічне училище в Олександрівську (1906), Київський політехнічний інститут (1910). 01.05.1912 р. був мобілізований до армії однорічником 2-го розряду до 5-ї батареї 9-ї артилерійської бригади (Полтава). У липні 1913 р. склав іспит на звання прапорщика запасу артилерії. У липні 1914 р. був знову мобілізований, служив молодшим офіцером 1-ї батареї 70-ї артилерійської бригади. З 19.07.1915 р. — підпоручик. З 19.04.1916 р. — поручик. З 27.05.1916 р. — штабс-капітан, з 12.11.1916 р. — командир батареї 70-ї бригади, з 21.12.1916 р. — командир батареї 136-го окремого артилерійського дивізіону. Під час Першої світової війни був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, а також відзнакою Святого Георгія IV ступеня з лавровою гілкою (за бої під Ригою). 01.07.1917 р. потрапив до німецького полону, перебував у таборі Ган-Мюнден.

З 14.02.1918 р. — командир 1-ї батареї 1-го Українського гарматного полку (Синьожупанників). З 03.03.1918 р. — командир 1-го Українського гарматного полку до часу його офіційного розформування німцями (27–28.04.1918 р.).

З 1.05.1918 р. — губернський комісар Центральної Ради на Полтавщині, 15.5.1918 р. — відданий Гетьманом Скоропадським під суд за спробу спротиву проти гетьманського перевороту. З 27.11.1918 р. — губернський комісар Директорії на Полтавщині.

З 14.02.1919 р. — міністр внутрішніх справ УНР. 1.04.1919 р. — у резерві старшин при штабі Дієвої армії УНР. З 18.04.1919 р. — командир гарматного куреня 16-го пішого загону Дієвої армії УНР, з 10.06.1919 р. — командир 3-ї гарматної бригади 3-ї (згодом — Залізної) дивізії Дієвої армії УНР.

З 6.01.1920 р. — помічник командира 3-го збірного кінного полку Дієвої армії УНР, з 18.04.1920 р. — т. в. о. командира та командир 3-го збірного кінного полку Дієвої армії УНР. З 12.06.1920 р. — начальник 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Учасник Другого Зимового походу, начальник артилерії Української повстанчої армії. Під час Походу був поранений.

Помер на еміграції у Польщі, у м. Келецьке. В українській армії служив брат Григорія Чижевського — Микола.

ЦДАВОУ. — Ф. 4060. — Он 1. — Спр. 1, послужний список Чижевського Г. П; Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 131. — С 1–3; Оп. 2. — Спр. 653. — С 84–85; Ф 2248. -Оп. 1 — Спр. 7. -С. 144;Ф 3172. — Оп. 1. — Спр. 67. — С 228–229; Зелінський В. Синюжупанники — Берлін. — 1938; Чижевський М 15 діб на окупованій Московою Україні//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С 140–155; Вишнівський О. До історії Синіх і Залізних//За Державність. — Варшава — 1937. — Ч. 7. — С 68—101; Вишнівський О. Трагедія 3-ї дивізії Дієвої армії УНР. — Мюнхен — Дітройт. — 1963; Несвіцький О. Полтава у дні революції та в період смути 1917–1922. — Полтава — 1995. — С 71; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма — Київ. — 2002.

ЧИЖЕВСЬКИЙ Микола Павлович

(1.10.1891—?) — підполковник Армії УНР.

Останнє звання у російській армії — поручик. З 1919 р. — служив у 3-й Залізній дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу: командир 4-ї гарматної сотні 3-го кінного полку. У 1920–1921 рр — помічник коман дира 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. У часник Другого Зимового походу. Подальша доля невідома.

Чижевський Микола, фото 20-х років (За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3)

В українській армії служив брат Миколи Чижевського — Григорій.

ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 26; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 250, 313.