Розділ «Ч»

У російській армії — штабс-капітан 20-го Туркестанського стрілецького полку.

13.12.1917 р. був призначений військовим начальником Костянтинограда та повіту. З 13.01.1919 р. — начальник 1-го Волинського корпусу Дієвої армії УНР. З 03.01.1919 р. до 19.02.1919 (за сумісництвом) — губернський комісар Волині.

У 1921 р. у Відні разом з О. Трековим видавав газету «Україна». Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 2248. — Оп. 1. — Спр. 7. — С. 154, 158; Ф. 1076. — Оп. 1. — Спр. 1-а. — С. 15.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ Арсен Петрович

(1890-04.10.1944) — підполковник Армії УНР.

Останнє звання у російській армії — поручик.

Чернявськгш Арсен, фото 1930-х років (Наріжник С. Українська еміграція. — Прага. — 1942)

На І Всеукраїнському військовому з'їзді 05–12.05.1917 р. був обраний членом Українського Генерального Військового комітету (УГВК). З кінця липня 1917 р. — представник УГВК при штабі Московського військового округу, організатор українських частин у Москві. З жовтня 1917 р. — начальник військово-шкільного відділу УГВК. З грудня 1917 р. — помічник начальника управління та начальник загального відділу управління військово-навчальних закладів Українського Генерального штабу Центральної Ради. З 03.03.1918 р. — начальник загального відділу управління військово-навчальних закладів Військового міністерства УНР. Згодом — старшина Військового міністерства Української Держави та Військового міністерства УНР.

На еміграції — приват-доцент Української господарчої академії у Подєбрадах. Згодом висвятився на сан священика, був протоєреєм Української православної церкви у Чехо-Словаччині. Помер у Празі, похований на Ольшанському цвинтарі.

Євтимович В. Початки українського військового шкільництва в 1917–1918 р./Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1937. — Ч. 12. — С. 7-10; Євтимович В. Олелько Сергійович Остапура-Степовий//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1937. — Ч. 7–8. — С 29–33; Українська дійсність. — Берлін. — 10.10.1944.

ЧЕРНЯК

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Станом на 16.08.1919 р. — командир 32-го (5-го) полку Січових стрільців Дієвої армії УНР.

ЦДАВОУ. - ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 28

ЧЕРТЕНКІВ Пилип Іванович

(11.02.1876-?) — полковник Армії УНР.

Походив з родини урядовця Подільської губернії. 06.11.1894 р. вступив однорічником до 47-го піхотного Українського полку. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1894), вийшов підпрапорщиком до 74-го піхотного Ставропольського полісу (Камянець-Подільський). 22.06.1905 р. був направлений на формування кулеметної команди для 72-ї піхотної дивізії. 19.11.1905 р. — 15.09.1906 р. служив у складі кулеметної команди. 17.03.1907 р. був переведений до 5-ю Східно-Сибірського стрілецького полку, з яким у 1914 р. виступив на Першу світову війну. 05.10.1914 р. дістав легке поранення в ногу. З 16.07.1915 р. — підполковник, був призначений на службу до 6-го Сибірського етапного батальйону. З 14.07.1916 р. до 20.03.1918 р. — командир цього батальйону (до дня його ліквідації).

У 1920–1921 рр. — командир 1-го Запасного куреня 2-ї Запасної бригади Армії УНР. Подальша доля невідома.

РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 243–166; ЦДАВОУ — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 219. — С. 112.

ЧЕСЛАВСЬКИЙ Василь Володимирович

(1875 — після 1937) — генеральний хорунжий Армії Української Держави.

Чеславський Василь, фото 1918 року (ГАРФ)

Закінчив кавалерійське училище (1897), служив у Приморському драгунському полку. Станом на 01.01.1910 р. — підполковник 3-го драгунського Новоросійського полісу (Ковно). У 1914–1917 рр. — полковник, командир 10-го гусарського Інгерманландського полку, згодом — командир бригади 10-ї кавалерійської дивізії. Був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою, орденом Святого Георгія IV ступеня, Георгіївською зброєю, румунським орденом Каранти.