Учасник Першої світової війни, служив у 23-му залізничному батальйоні. Останнє звання у російській армії — поручик.
У 1919 р. — командир Окремого залізничного куреня Дієвої армії УНР. У грудні 1919 р. був інтернований польською владою у Рівному. У 1920–1921 рр. служив у технічних частинах Армії УНР. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. -Ф. 1078. -Оп 2. -Спр. 90. -С. 1-зв. -2.
ТИМЧЕНКО Федір Августович(?—1926) — підполковник Армії УНР
Народився на Київщині. У 1914–1915 рр — підпоручик 51-го піхотного Литовського полку. Під час Першої світової війни був нагороджений Георгіївською зброєю (01.02.1917, за бій 22.07.1916).
З осені 1917 р — штабс-капітан 1-го Київського полісу Георгіївських кавалерів, ініціатор його українізації та перейменування 26.10.1917 р. на 4-й Сердюцький імені Івана Богуна полк. У подальшому — ад'ютант цього полку. У грудні 1917 р. — січні 1918 р. — військовий комендант Чернігівщини, безпосередньо керував бойовими діями на Чернігівщині в кінці січня 1918 р., зокрема — під ст. Крути. З кінця березня 1918 р. — комендант Одеси. У травні 1918 р. — херсонський повітовий комендант, однак незабаром був звільнений з посади у зв'язку з розслідуванням обставин бою під ст. Крути. Під час протигетьманського повстання одним із перших зголосився до розпорядження Директорії. З 24.11.1918 р. — отаман Дніпровського козачого загону (згодом — 2-га Дніпровська дивізія) військ Директорії. З початку січня 1919 р. — у розпорядженні Військового міністра УНР О. Грекова, згодом — Наказного Отамана УНР О. Осецького. З 05.04.1919 р — начальник 2-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР, що розгорталася з 3-го та 4-го Сірожупанних полків. 16.05.1919 р. потрапив у Луцьку до польського полону. 10.09.1919 р. повернувся з полону у розпорядження штабу Дієвої армії УНР. У 1920 р. перебував під слідством у справі т. зв. Луцької катастрофи 16–17.05.1919 р, через що отримав відмову у клопотанні про зайняття старшинських посад в Армії УНР Перебував на інтернуванні у таборах Домб'є та Щепіорно. Помер у лікарні у м. Горішній Шлезьк.
Тимченко Федір, фото 1919 року (За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9)
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 22. — С. 368–370; Тарнавський А. Історія 4-го Запорізького імені полковника Богуна полку//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1931. — Ч. 1. — С. 22; Гончаренко Л Бій під Крутами//За Державність. — Варшава- 1939. — Ч. 9. — С. 145–152; Монкевич Б. З листів до редакції//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1931. — Ч. 6. — С. 9, Зварич І. Київська інженерна юнацька школа//За Державність. — Торонто. — 1964 — Ч 10. — С 106; Тютюнник Ю. 3 поляками проти Вкраїни. — Харків. — 1924 — С. 43, 52.
ТИСАРЕВСЬКИЙ (Тис-Лисаревський) Юрій Тимофійович(16.11.1895-02.09.1964) — підполковник Армії УНР.
Народився у с. Решетилівка Полтавської губернії. Закінчив Одеське військове училище, брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
Тисаревський Юрій, фото 1945 року (За Державність. — Торонто. — 1966. — Ч. 11)
З 1918 р. — в українській армії. У 1919 р. був поранений. У 1920 р. — учасник Першого Зимового походу, згодом — командир дивізіону 2-го кінного Уманського Запорізького полку Окремої кінної дивізії Армії УНР. 12.11.1920 р. був поранений у бою з червоними. З 14.04.1921 р. — помічник командира 5-го кінного полку ім К. Гордієнка Окремої кінної дивізії Армії УНР.
До осені 1927 р. працював у складі полку на різних роботах у залогах Польщі. У подальшому жив на еміграції у Польщі.
У 1944–1945 рр. служив в Українській національній армії генерала П. Шандрука.
З 1950 р. жив у США. Помер у шпиталі Фенікс штату Арізона. Похований у Баунд-Бруці.
Марущенко-Богдановський А. Матеріали до історії 1-го кінного Лубенського імени запорожського полковника М. Залізняка полку//За Державність — Варшава — 1938. — Ч. 8. — С 212. - 1939. — Ч. 9. — С. 209, 225; Некролог//Тризуб. — Нью-Йорк. — 1964 — Ч. 31. — С 22.
ТИТАР Олександр Михайлович(23.11.1891—?) — підполковник Армії УНР.
Народився у м. Житомир. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
На службі в Дієвій армії УНР з кінця 1918 р. Учасник Першого Зимового походу. У 1920–1922 рр. — старшина окремої старшинської сотні 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. Подальша доля невідома.
Титар Олександр, фото 1920 року («За Державність». — Варшава. — 1936. — Ч. 6)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Т“ на сторінці 4. Приємного читання.