З 1923 р. жив на еміграції у м. Шалетт (Франція). Помер та похований у м. Шатоблян під Парижем.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 449; Спр. 155. — С. 217–6; Ф. 5235. — Оп. 1. - Спр. 1585. — С. 32.
ТЕЛЯТНИКІВ Михайло Іванович(?—?) — підполковник Армії УНР.
На військовій службі з вересня 1905 р. Станом на 01.01.1910 р. — підпоручик 171-го піхотного Кобринського полку (Гродно). Останнє звання у російській армії — капітан.
З листопада 1918 р. — кандидат на військово-топографічну посаду Головного геодезичного управління Генерального штабу Армії Української Держави. З 27.01.1919 р. — експедитор Головного геодезичного управління Генерального Штабу Дієвої армії УНР. З квітня 1919 р. — помічник завідувача польової комори мап Генерального штабу Дієвої армії УНР. З червня 1919 р. — завідувач польової комори мап Генерального штабу Дієвої армії УНР. З 15.12.1919 р. — завідувач інструментальної комори і польової комори мап Головного геодезичного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. З 19.03.1920 р. — геодезист Головного геодезичного управління Генерального штабу Армії УНР. З 03.07.1920 р. — начальник геодезичного відділу Головного управління Генерального штабу Армії УНР. Доля після 1921 р. невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 169. — С. 150-зв.
ТВЕРДОВСЬКИЙ Матвій Матвійович(188?—11.1919) — командир бронепотягу Дієвої армії УНР.
Народився у м. Ніжин Чернігівської губернії. У 1914 р. був мобілізований до російської армії. Був нагороджений повним Георгіївським бантом та званням прапорщика за бойові заслуги. Останнє звання у російській армії — поручик.
У 1917–1918 рр. — отаман Вільного Козацтва у Ніжині. З січня 1919 р. — комендант «1-го панцерного потяга Твердовського». З червня 1919 р. — комендант саморобного панцерного потяга «Помста». У серпні 1919 р. на ст. Жмеринка захопив більшовицький панцерний потяг «Ленін», який перейменував у «Помсту», командував ним до жовтня 1919 р. Помер від тифу у Проскурові.
З жовтня 1919 р. панцерником «Помста» керував рідний брат Матвія Твердовського сотник Осип Твердовський (01.11.1891, Ніжин — 16.04.1930, Люксембург).
Зубенко І. Наші лицарі й мученики. — Каліш. — 1923. — Ч. 2. — С. 7–9; Чалий І. Пам'яти Осипа М. Твердовського//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1931. — Ч. 2. — С. 16–17.
ТЕМЧЕНКО Василь Васильович(28.02.1876—?) — начальник управління Військового міністерства УНР.
Народився на Харківщині. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1896), служив у 125-му піхотному Курському полку (Рівне). Закінчив Військово-інтендантську академію. З 06.12.1911 р. — підполковник, інтендант 2-ї Гвардійської кавалерійської дивізії. Учасник Першої світової війни. З 10.11.1915 р. — полковник. З 03.03.1916 р. — в. о. корпусного інтенданта Гвардійського кавалерійського корпусу. Останнє звання у російській армії — генерал-майор.
З 01.07.1918 р. — начальник Головного інтендантського управління Військового міністерства Української Держави. У 1919 р. — 2-й помічник Військового міністра УНР у справах постачання. З 25.08.1919 р. — начальник: управління 2-го помічника Військового міністра УНР у справах постачання Доля після грудня 1919 р невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 213; Список подполковникам на 1913. — СПб — 1913 — Ч. 2. — С. 95; Список чинов интендантского ведомства на 1912. — СПб. — 1912. — С. 101.
ТЕРЕЩЕНКО Терентій Павлович(?—?) — підполковник Армії УНР.
Останнє звання у російській армії — підполковник.
У 1920 р. — приділений до штабу 3-го кінного полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. 11.03.1921 р. був виключений зі списків армії. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ — Ф 1075 — Оп. 2 — Спр. 653. — С. 83
ТИМОШЕНКО Юрко(?—?) — підполковник Армії УНР.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Т“ на сторінці 3. Приємного читання.