Розділ «Л»

ЛОБОДЗИНСЬКИЙ

(?—?) — командир батареї Дієвої армії УНР.

Останнє звання у російській армії — полковник.

Станом на 24.04.1919 р. — командир Окремої гаубичної батареї 55-го гарматного полку.

ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 1. — Спр. 96. — С. 37.

ЛОГІНОВ Сергій Олексійович

(?—?) — старшина Дієвої армії УНР. Народився у Полтаві.

Останнє звання у російській армії — полковник.

З 10.03.1918 р. — старший діловод Головного артилерійського управління Армії УНР. З 22.10.1918 р. до осені 1919 р. — начальник відділу збереження та ремонту майна Головного артилерійського управління Армії Української Держави, згодом — Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С 231–232.

ЛОМІКОВСЬКИЙ Сергій Олександрович

(?—?) — підполковник Армії УНР.

Закінчив Тверське кавалерійське училище. Станом на 01.01.1910 р. — корнет 5-го драгунського Каргопольського полку (м. Конін). Останнє звання у російській армії — підполковник.

У жовтні 1917 р. служив у 15-му гусарському Українському полку, брав участь у виділенні українців цього полку в окремий дивізіон, а з рештками полку демобілізувався, перебуваючи на території Росії. У серпні 1918 р., як українець за походженням, повернувся з Радянської Росії на батьківщину. Приватно мешкав у Києві до приходу червоних у лютому 1919 р.

Був мобілізований до РСЧА. На початку серпня 1919 р. у Вінниці перейшов на бік Дієвої армії УНР, надав цінні відомості про червоних. З серпня 1919 р. — начальник штабу 3-ї окремої кінної бригади Дієвої армії УНР. З вересня 1919 р. — інструктор верхової їзди Спільної юнацької школи. З квітня 1920 р. — начальник 1-ї ремонтної комісії, що постачала коней для Армії УНР. У кінці червня 1920 р., після розформування комісії, демобілізувався.

У 1921 р. приватно мешкав у Варшаві. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 558. — С. 27; Огрешко-Арський М. Спільна воєнна школа Дієвої армії УНР/Дризуб. — Нью-Йорк. — 1973. — Ч. 72 — С. 10–16.

ЛОРЧЕНКО Микола Іванович

(1865—?) — полковник Армії УНР.

У 1902–1904 рр. — викладач фізики та математики у Лубенській гімназії. Згодом — викладач Володимирського Київського кадетського корпусу, комерційного училища та приватної гімназії. З 1911 р. — викладач Полтавської чоловічої гімназії. З кінця 1911 р. — викладач Київської чоловічої реальної школи. Станом на 1914 р. — викладач Київських сільськогосподарських курсів при Київському товаристві сільського господарства.

У 1917 р. вступив добровольцем до 1-го Українського козачого полку ім. Б. Хмельницького. З 03.03.1919 р. — начальник культурно-освітнього відділу Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. З весни 1920 р. — інспектор класів Камянець-Подільської спільної юнацької школи, одночасно — начальник культурно-освітнього відділу Генерального штабу УНР. З 05.10.1920 р. — полковник.

У 1920—30-х рр. був професором математики в Українській господарській академії у Подєбрадах.

Лорченко Микола, фото 20-х років (За Державність. — Варшава. — 1938. — Ч. 8)

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 81-а; Спр. 37. — С. 201–204; Спр. 653. — С. 93-а; Єрмолаєв А. Спомин// Тризуб. — 1973. — Ч. 71. — С. 7–9; Євтимович В. До історії Камянецької спільної юнацької школи//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1936. — Ч. 4 — С. 5–6.