Розділ «ЗАЧАРОВАНА КРАЇНА НАД НІЛОМ»

Він замовк, а тоді збуджено повів далі:

— Бушаре, ви тож такої думки, правда? На цій плиті ми бачимо ієрогліфічний текст та його переклади. Можливо, це три зовсім різні мови.

Бушар, задихаючись, стис кулаки.

— Пане полковник! Коли б це була правда… Камінь зміг би розв'язати найбільшу загадку всіх часів! Ієрогліфи можна було б розшифрувати! Давня таємниця, яка зберігалася багато тисячоліть, стала б тепер розгорненою книгою історії. Нарешті наука сказала б нам, що відбувалося в Єгипті за тих далеких часів, коли у Франції люди ще зодягались у звірині шкури й полювали ведмедів.

— Ви говорите, наче поет, капітане, але говорите слушно. Цей камінь, мабуть, важить більше, ніж три виграш битви в країні над Нілом. Стривайте, я знаю офіцера, що може перекладати з давньогрецької. Звеліть викопати плиту і віднести до мене.

Він вийняв із кишені монету й віддав її Сімонові. Важка срібна монета своєю вартістю в сто разів перевершувала ті новітні республіканські банкноти, що ними платили війську.

Отож Сімон копав тепер запально, а його товариші теж запально лаяли важку кам'яну плиту, яку вони, через офіцерову примху, мусили ще далеко тягти.

Потім над плитою схилився офіцер, що знався на письменах. Де-не-де вона пооббивалась, і якісь рядки від часу так позатиралися, що ледве можна було роздивитися окремі різьблені знаки.

Офіцер водив пальцем по давньогрецьких літерах, часом щось бурмотів, а тоді знову замовкав і замислювався. Здавалося, він без особливого клопоту читає слова, складені з добре видних літер. А підвівшись, упевнено мовив:

— Ці написи на камені зроблено приблизно два тисячоліття тому. П'ятдесят чотири рядки грецького тексту — це подяка жерців із Мемфіса фараонові Птоломею Епіфану за якусь ласку до них. Як винагороду вони надають йому велике почесне звання. — Офіцер знову глянув на загадкові написи. — А що означають позначки над грецьким текстом, я, на жаль, не можу пояснити. І, мабуть, жодна людина цього не зробить.

— Але ж усе зрозуміло! — вигукнув Бушар. — Грецький текст — то переклад тексту, написаного ієрогліфами. Гляньте-но сюди!..

Офіцер скрушно похитав головою:

— Я бачу тільки чотирнадцять рядків ієрогліфів, друже, тридцять два рядки якогось іншого тексту. А старогрецького письма — аж п'ятдесят чотири рядки! Важко припустити, що три написи, такі різні за розміром, можуть означати один і той самий текст.

— А я певен, що ви помиляєтеся! — збуджено вигукнув Бушар. — Ієрогліфи — це письмо малюнкове. Один малюнок означає ціле слово.

— Ієрогліфи — це загадка, яку ще за давніх часів історик Геродот назвав незбагненною, — заперечив офіцер.

— Гаразд, то хай наші вчені в Парижі відгадають цю загадку, — сказав Допуль. — І саме з допомогою цієї плити. Капітане Бушар! Звеліть одвезти цей камінь до Каїра. Ви відповідатимете за те, аби він прибув туди непошкоджений. І подбайте, щоб із нього відразу ж зробили кілька виливків. Для певності хай його ще й Денон змалює.

Англія тріумфувала. У вересні 1801 року французька залога в Александрії спустила зі щогли прапор. Це означало капітуляцію. Після такого кровопролиття, після стількох перемог і незліченних жертв — відмовитися від Єгипту! Наполеонів похід, так славетно початий, перетворився на лиху пригоду.

Англійці зажадали від французів залишити в Єгипті всі зібрані старожитності.

Вчені, що втратили зір у країні над Нілом, обурювалися. Та ніщо не допомагало. Англія була невблаганна, адже вона мала тепер найбільший у світі військовий і торговий флот.

Франція віддала скарби, що за них її вчені жертвували життям і здоров'ям. Серед тих скарбів був і чорний камінь з Розетти. Але французам зосталася маленька втіха — малюнки Вівана Денона. Вони стали засадою нових досліджень. Загадкові єгипетські старожитності, детально скопійовані, чекали на людей, що їх вивчатимуть.