Розділ «ЗАЧАРОВАНА КРАЇНА НАД НІЛОМ»

Тільки Говард Картер був іншої думки. Він спробував подивитися на Місто мертвих очима людини, що жила приблизно три тисячі триста років тому, під час владарювання Тутанхамона. І в уяві перед ним постали раби, що виламують у скелястому грунті прохід, видовбують передпокій, створюють гробницю.

Володар звелів спорудити для себе місце останнього спочинку. Він був ще дуже молодий, цей фараон Тутанхамон, але його вже мучили лихі передчуття. Його родич і попередник на троні обох держав — Верхнього і Нижнього Єгипту, фараон Сменхкара, недовго повладарювавши, помер за дивних обставин. Поховали його так само недбало, без будь-якої шаноби, як і «великого батька» Аменхотепа Четвертого, що називав себе Ехнатоном.

Ехнатон накликав на себе немилість Амонових жерців, бо заборонив молитися давнім богам і позачиняв їхні храми. Він оголосив єдиним богом Атона — сонце, а зображення решти богів звелів знищити. Ехнатон покинув давню столицю Фіви і за сотні кілометрів униз по Нілу заснував нове місто, звідки хотів по-новому керувати своєю державою. Люди повинні були тепер молитися одному богові — Атону. Свою нову резиденцію Ехнатон назвав «Сонячним обрієм». Найславетніші митці з усієї країни збудували тут богові-сонцю прегарний храм. Їм дозволялося творити вільно, не оглядаючись на традиції, так, як кожен вимріяв це в своїй уяві.

Давні, звиклі форми щезли, їх замінили нові, досконаліші. Зображення набували природнішого вигляду. Художників і малювальників, різьбярів, будівничих і ремісників, — усіх надихав новий, вільний дух Ехнатона.

Однак Амонові жерці ве скорилися. Потай вони підбурювали військову верхівку проти єретика Ехнатона, запевняючи, що він недбало керує державою, а справу захисту її від ворогів, що почали дедалі настирливіше нападати, доручив своїм бездарним підлеглим.

Несподівано Ехнатон помер. Амонові жерці тішилися, бо новий фараон Сменхкара не був для них небезпечним противником. Та коли виявилося, що він — прибічник Ехнатонових реформ, жерці знищили його. Напевне, народ знав, хто вбив фараона, та жодна людина не наважилася голосно сказати про це.

А Ехнатонові, навіть мертвому, жерці не дали спокою. Його забальзамований труп витягли із саркофага. Невідомо, чи його кинули в Ніл, чи, може, спалили. Вночі вірні Ехнатонові люди потай перенесли його саркофаг до Фів і сховали, разом із частиною погребних дарів Ехнатонової матері Тейе, у невеличкій гробниці в Долині царів.

Як міг боронитися юний наслідник трону Тутанхамон від могутніх ворогів? Він піддався своїм придворним, знову визнав бога Амона і наказав народові молитися йому. На догоду жерцям юний фараон навіть змінив собі ім'я. Досі він звався Тут-анх-Атон, що означало: «Живе втілення Атона». А тепер він назвав себе Тут-анх-Амон і переніс свою резиденцію з «Сонячного обрію» до давньої столиці — до Фів.

Молодий фараон прагнув мирно жити з ворогами свого попередника. Говард Картер добре це знав. Він прочитав напис на пам'ятнику, що його звелів вирізьбити молодий фараон:

«Я знайшов Амонів храм у руїнах, святі місця — порослі бур'янами. Я знову звів святі храми, оздобив їх і обдарував коштовностями. Я вилив із золота й срібла статуї богів і прикрасив їх лазуритом та іншими самоцвітами».

Але щедрість не допомогла молодому фараонові здобути прихильність його ворогів. Він був родичем єретика Ехнатона, і жерці всієї держави жадали його смерті. Миролюбний фараон помер зовсім молодий. Наступником його став верховний жрець Ейє.

Картер міркував: перемігши, жрець-фараон не мав ніякої підстави переслідувати свого переможеного попередника після його смерті. Тож найвірогідніше припустити, що Тутанхамона поховано в Долині царів.

Але чому й досі не знайдено Тутанхамонової гробниці?