Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

Ляхом вигода, а нам негода: небо сонце закрило,-

Бо ся прибрали, всі в шику стали, сонце їм засвітило.

Ляхів 20) козакам славним юнакам і глядіть страшно було!

І довго стали — почать бояли, з Ляхами ся не били;

Аж бачать Ляхи, що на нас страхи, і до нас скочили.

Стали ся гуки. Хан всіми духи з Краковським ся стираєть.

А Вишневецький обіч звитязкий і Хмеля одпираєть.

По десять шика памятний віка 21) сам король наступаєть,

На крик, на гуки, на з діл на пуки 22) нічогенько не дбаєть.

Крик тут повстанеть, гук затим встанеть. Дими день ясний тьмили.

Стрільці-янчаре. А з діл пожари непрестанно світили.

Tyт до гетьмана Ляхи з діл; хана заразом одлучили.

Затим ся стало гды мурз немало і Твтаров побили:

Хан утікаєть і кош лишаєть, наметів одбігаєть;

Ляхи гонили, Татарів били, — хан ся не оглядаєть.

Тут зась козаки, хотяй юнаки, ой різко утікали!

Ляхи гонили, і їх стинали, аж табор розірвали;

І гдиби ночи тьма на помочи козакові не була,

Не одна б мати, гди б хто дав знати, козацькая завила!

І так Бог знаєть, що бульш буть маєть: Татаре одступили,