Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

6) Лист з 10 липня (мб. Войші): “Сьогодня рано дано знати, що Джеджелія з гетьманства скинули, а Богуна на його місце вибрали — найбільшого бунтівника, також і Гладкого” (225 л. 506 об.). “Чернь прагнула миру, і сам Джяджялій, субститут Хмельницького, вів до трактатів, а старшина, помітивши се, в ночи в неділю на понеділок, себто 10 липня, скинула Джяджялія з гетьманства, і вибрала на його місце Богуна” — рел. Мясковского 225 л. 407 — Освєнцім с. 352.

Инший лист з того ж дня (Осол. ркп. 2286 л. 170 об.): “Сьогодня дано знати, що Джяджялія malżulem проголосили і скинули з гетьманства, тому що схилявся до згоди, а на його місце вибрали Богуна, що з свого боку того добивався; вже нема між ними більшого бунтівника, як той зрадник Богун і Гладкий”. Подібне в листі з 11 липня тамже л. 171 об.

Потім виникає чутка, що Джалалия ще раз вибрано гетьманом на місце Богуна. В листі Войші до королевича з-під Козина 15 липня: “Богуна козаки стяли, а на його місце знову взяли Дзядзюля, побивши кистенями — але трудно щось певне сказати, бо нарід зрадницький” — 225 с. 411. В реляції з Бродів 18 липня, з оповідань ченців, мабуть почаївських, котрих обмовлено, що вони переховують у себе старшину: “оправдувалися, що не переховували нікого, що правда — вступали до нас на набожество, як утікали; Дзядзялія гетьманом вибрано, оповідали” — 2286 л. 176.

7) Лист Бжостовского з 9 липня, див. вище с. 291 прим. 3.

8) Осол. 225 л. 405.

9) Volum. legum III с. 177.

10) Освєнцім с. 350, Starożytnosci I с. 323: сі два тексти, в сій частині дуже подібні між собою, дуже цінно оден другого доповняють.

11) Освєнцім чи його джерело переказує писану відповідь — котру нібито бачив, або чув сам — бо завважає, що підписано під нею “військо в. к. м. Запорозьке і чернь уся”, а підписи Джалалия не було, хоч він справував за гетьмана. Але завважав при тім, що відповідь була приблизно така дословно як він переказує, так що видко — записував її зміст з памяти. Поданий ним зміст вповні відповідає тому, що про сю декларацію оповідали козацькі полковники — Акты Ю. З. Р. III с. 467. Коротке Переповідженнє в Осол. 2286 л. 169.

12) Сі слова належать до Хмельницького, як то ясно видно з дальшого, хоч через незручну стилізацію Освєнціма на перший погляд виглядає так, мов би се мова про Виговського; через маленьку зміну конструкції я зробив се яснішим, ніж дає се текст Освєнціма. Сей текст показує, що військо, принаймні в зносинах з Поляками, під сю хвилю трактовало Хмельницького не як відсутного, а скиненого з уряду гетьмана.

13) Staroż. І с. 326, Освєнцім с. 351.

14) Так пише він його імя.

15) З 9 на 10 н. с. липня, коли то з козацького табору чули ті сурми і кітли.

16) Реляція Мясковского в Оссол. 225 л. 407-8; II перерібка — чи другий варіянт, чи комбінація з якоюсь иншою реляцією у Освєнціма с. 352. Відміни сих двох текстів власне можуть бути почасти роботою самого Освєнціма, почасти можуть походити і з якоїсь иншої редакції самого Мясковского, що писав на кілька адрес, спільно з иншими подібними кореспондентами обозовими.

17) Див. вище с. 285.

18) Білгород віст. стовб. 1651 р. с. 138.

19) Тамже с. 182.

20) Вона датується тут 23 с. с. червня, то значить теж неділею, тільки попередньою — се потверджує вище висловлений мною здогад, що в рахунку зайшла помилка на оден тиждень.

21) Акти Ю. З. Р. III, с. 468.

22) Освєнцім с. 346.

23) Оден з дневників — Staroż. І с. 329, каже, що за годину перед утечею в польськім обозі було якесь посольство з заявою, що козаки годяться на всі умови і просять тільки милосердя. Коли се не помішаннє з попереднім посольством, то могла бути якась секретна депутація — вияв тої незгоди (розни), про яку говорять деякі реляції з козацької сторони.