Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

У козаків були два головні ватажки, Хмельницький і Нечай; під Берестечком вони посварилися, і Хмельницький, щоб докучити, умисно кинув військо. Ляхи підманили Нечая: покликали його з переднішими козаками на пир 25), а тим часом зайшли за Пляшову, перекопали річку й почали з обох боків стріляти. Вода розлилася і козаки не знали, як собі порадити. Вони зрубали березу і стали нею переходити, та так потопилися, що всю Пляшову загатили. (Два стави на ній носять назву: Великий Козак і Малий Козак — там мовляв потонули козаки, і дійсно там знаходиться в великій масі зброя і людські кости) 26).

Пісні я пічну двома волинськими записами Костомарова з того ж часу, можливо в тій же околиці (місце ближче не вказане, а варіянт Стецкого, дуже близький до другої пісні Костомарова, хоч позначений як записаний в самім Берестечку, але мині виглядає, як повтореннє Костомарівського тексту).

Кину пером, лину орлом, конем поверну,

А до свого отамана таки прибуду.

-Чолом пане, наш гетьмане, чолом батьку наш!

Вже нашого товариства багацько не маш!

-Ой як же, ви панове молодці, як ви ставали,

Що ви своє товариство навік втеряли?

-Становились, наш гетьмане; плечем об плече-

Ой як крикнуть вражі Ляхи: У пень посічем!

-Ой що ж же ви, панове молодці, за добич мали?

-Мали коня у наряді — Ляхи одняли.

Зима прийшла, хліба нема — го ж нам не хвала!

Весна прийшла, ліс розвила — всіх нас покрила 27).

(Останні два рядки — еліптичний, мало орґанічний додаток, може бути перенесений і з иншої пісні, ідея та, що тільки з новою весною козаччина прийшла до себе).

Друга пісня більш ріжнородного складу:

А. Висипались козаченьки з високої гори,

Попереду козак 28) Хмельницький на воронім коні.

— Ступай, коню, дорогою — широко ногами;

Недалеко Берестечко і Орда за нами.